Вікіпедія

Сходознавство: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м →‎В Україні: стильові правлення за допомогою AWB
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Сходозна́вство''',<ref>[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=341527 Сходознавство&nbsp;— Орфографічний словник української мови.]</ref> '''орієнталістика'''&nbsp;— галузь [[суспільні науки|суспільних наук]], що комплексно вивчає [[Історія|історію]], [[Економіка|економіку]], [[мовознавство|мови]], [[Філологія|літературу]], [[Етнографія|етнографію]], [[мистецтво]], [[Релігія|релігію]], [[Філософія|філософію]], пам'ятки матеріальної і духовної культури Сходу. Під Сходом розуміють країни Азії та Північної Африки. Усередині сходознавства виділяють окремі науки, окреслені, зазвичай, за регіональним принципом: [[єгиптологія]], [[ассирологія]], [[семітологія]], [[арабістика]], [[іраністика]], [[тюркологія]], [[синологія]], [[монголознавство]], [[індологія]], [[японознавство]] тощо.
 
УЧерез зв'язку з прогресомпрогрес науки складаються нові регіональні галузі ([[шумерологія]], [[урартологія]], [[кумраністікакумраністика]], [[корєїстікакореїстіка]], [[малаїстікамалаїстика]] тощо); в той же час для сучасного сходознавства характерна спеціалізація основних його сфер&nbsp;— історії, економіки, літературознавства і мовознавства, а також тенденція до диференціації і до вичленення окремих галузей, що вивчають мистецтво, філософію, релігію країн Сходу. Повністю виділилася зі сходознавства в самостійну наукову дисципліну [[африканістика]]<ref>Займається африкою південніше Сахари, Північна Африка й далі відноситься до сходознавства.</ref>. Проте сходознавство продовжує розвиватися як комплексна наука.
 
== Причини появи ==
Рядок 9:
Біля витоків українського сходознавства стояли такі видатні постаті, як [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайло Драгоманов]], [[Леся Українка]], [[Франко Іван Якович|Іван Франко]]. Визначними вченими, що займались сходознавчою проблематикою (''орієнталістами'') в [[Україна|Україні]], були [[Крачковський Ігнатій Юліанович]], [[Кримський Агатангел Юхимович]], [[Баранников Олексій Петрович]], [[Ріттер Павло Григорович]], [[Ковалівський Андрій Петрович]], [[Пріцак Омелян Йосипович]], [[Дашкевич Ярослав Романович]], візантологи [[Міщенко Федір Іванович]], [[Кулаковський Юліан Андрійович]] та інші. В Україні народилися всесвітньо відомий шумеролог [[Семюел Крамер]], всесвітньо відомий візантолог [[Шевченко Ігор Іванович]], працював російський єгиптолог [[Олександр Коцейовський]] (Одеса).
У XIX&nbsp;— на початку ХХ ст. сходознавчі дослідження були зосереджені в університетах&nbsp;— Харківському, Київському, Новоросійському, Львівському. У [[1919]]–[[1930]]&nbsp;рр. у складі [[ВУАН]] діяли гебраїстична, візантологічна, тюркологічна комісії. У [[1927]]–[[1931]] видавався журнал «Східний світ». У [[1926]] було створено [[Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства|Всеукраїнську наукову асоціацію сходознавства]] (ВУНАС). Більшість українських сходознавців у 1930-х рр. були репресовані.
 
Одним із провідних осередків орієнталістики в сучасній Україні є [[Інститут Сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України]], заснований у [[1991]] році [[Пріцак Омелян Йосипович|Омеляном Пріцаком]] (очолював установу до [[1998]]). Інститут видає науковий журнал «[[Східний світ]]» і збірник наукових праць «[[Сходознавство (збірник)|Сходознавство]]», щорічно проводить «Сходознавчі читання А.&nbsp;Ю.&nbsp;Кримського», «Цирендоржиєвські читання» та інші наукові конференції і семінари.
 
== Див. також ==▼
 
* [[Орієнталізм (мистецтво)]]▼
 
== Примітки ==
Рядок 24 ⟶ 29:
== Джерела ==
 
* Сходознавство і візантологія в Україні в іменах: біобібліогр.біобібліографічний слов.словник / упоряд.упорядники: Е.&nbsp;Г.&nbsp;Циганкова, Ю.&nbsp;М.&nbsp;Кочубей, О.&nbsp;Д.&nbsp;Василюк.&nbsp;— К.: Ін-тІнститут сходознавства ім. А.&nbsp;Ю.&nbsp;Кримського НАНУ, 2011.&nbsp;— 260 с.
* [http://www.academia.edu/2461835/Modus_orientalis ''Папуша І. В.'' Modus orientalis. Індійська література в рецепції Івана Франка.— Тернопіль, 2000. http://www.academia.edu/2461835/Modus_orientalis]
* ''Огнєва О.&nbsp;Д.''&nbsp;Східні стежки Лесі Українки.&nbsp;— 2-е вид.&nbsp;— Луцьк: Волин.Волинська обл.обласна друк.друкарня, 2008.&nbsp;— 239 с.
* ''Кіктенко В.&nbsp;О.''&nbsp;Нарис з історії українського китаєзнавства. XVIII&nbsp;— перша половина ХХ ст.: дослідження, матеріали, документи.&nbsp;— К., 2002.&nbsp;— 194 с.
* ''Щербань Т.&nbsp;О.''&nbsp;Сходознавство у Київському університеті св. Володимира: 1834–1918 // Східний світ.&nbsp;— 2006.&nbsp;— №&nbsp;3.&nbsp;— С. 96-110; №&nbsp;4.&nbsp;— С. 76-86; 2007.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 74-82.
 
▲== Див. також ==
 
▲* [[Орієнталізм (мистецтво)]]
 
[[Категорія:Сходознавство]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сходознавство