Перша гугенотська війна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 23:
Після вступу на трон [[Генріх II Валуа|Генріха ІІ]], прибічники вчення [[Кальві]]а, називані гугенотами, почали терпіти переслідуванн. Катерина Медічі, регентша і опікунка молодого [[Карл IX Валуа|Карла IX]], видала 17 січні 1562 р. [[Сен-Жерменский едикт]], котрий мав забезпечити співіснування калвінізму і катилицизму у Франції, що би запобігало пролиттю крові. Проте сталося інакше.
1 березня 1562 р. князь Франсуа Гіз, подорожуючи по своїх маєтках, затримався у [[Вассі (Верхня Марна)]] з наміром вляти участь у [[Меса (богослужіння)| месі]]. В певній хвилі довідалися, що велика кількість гугенотів зібралася у стодолі, яка була їхньою церквою. Кілька членів світи князя спробувало дістатися до середини, але їх було витурено. Вчинилося збурення, полетіли каміння, один я яких втафив у князя. Розлічений, він наказав своїм людям відкрти по гугенотах вогонь. в Результаті стрілянини загинуло понад 80 (за іншими даними тільки 23) неозброєних гугенотів обох
Краєвий [[синод]] французьких [[кальвінізм|протестантських церков]] зібрався у [[Париж]]і і звернувся до Людовика I Бурбона-Конде, аби вступився як "Оборонець віри". У відповідь Людовик та його прибічники почали діяти на річ спільної справи. Одночасно керівництво гугенотами стало переходити з рук пасторів до войовничого дворянства.
| |||