Сан Ра: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Lumpenigent (обговорення | внесок)
Lumpenigent (обговорення | внесок)
Рядок 30:
Центральними виконавцями колєктиву були тенор-саксофонист Джон Ґілмор (з 1953), альт-саксофонист Маршалл Еллен (з 1954) і баритон-саксофонист Пет Петрик (з 1954). Решта складу включала музикантів, що їхня роля полягала у додаванні музиці ансамблю «колориту». Це стосувалось в першу чергу перкусіоністів. Але часто один і той самий музикант грав на ріжних інструментах.
 
Оркестра Сан Ра розпочинала як виконавці звичайного, трохи старомодного [[Свінг (музика)|свінґу]], що в ньому відчувався сильний вплив [[Дюк Еллінгтон|Дюка Еллінґтона]]. Згодом — під впливом музики [[Телоніус Монк|Телоніюса Монка]] — гурт рушив у бік бопу. Перші платівки оркестри«Аркестри», видані на власному [[Лейбл|рекорд-лєйблі]] Saturn (або El-Saturn), були збірками коротеньких дивертисментів у жанрі біб-боп.
 
1961 року кількість оркестрантів зменшилась, і вони переїхали до Нью-Йорку. Тут Сан Ра почали асоціювати з [[Фрі-джаз|фрі-джазовою]] сценою. Записаний 1962 року альбом “Secrets of the Sun” (вийшов 1965 року) містив психоделічні, але все ще короткі імпровізації “Solar Differentials” і “Solar Symbols”. Далі пішли менш раціональні записи. На другій стороні платівки “When Angels Speak of Love” (1966, запис 1963) звучала вже 18-хвилинна “Next Stop Mars”. Першу сторону лонґплєю “Other Planes of There” (1966, запис 1964) повністю займала 22-хвилинна однойменна імпровізація. Платівка “Strange Strings” (1967; запис 1966) складалась з двох джемів: результату зловживання ревербератором “Worlds Approaching” і вакханалії “Strange Strings”.