Гіппаркос: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
Немає опису редагування
Рядок 58:
Космічний апарат складався з двох платформ та шести вертикальних панелей. Всі вони були виготовлені з алюмінієвих сотових конструкцій. Сонячні батареї складалися з трьох секцій, що разом генерували потужність близько 300 [[Вт]]. Дві антени було розташовано зверху та знизу апарата. Вони забезпечували вивантаження даних зі швидкістю до 24 Кбіт/сек. Підсистема орієнтації та управління орбітою, що складалася з [[гідразин]]ових двигунів для орбітальних маневрів (тягою 5 [[Ньютон]]ів), двигунів на зрідженому газі для системи орієнтації (тягою 20 міліН'ютонів) та [[гіроскоп]]ів, забезпечувала правильне динамічне орієнтування протягом всієї діяльності корабля.
 
Оптична система являла собою катадіоптричний (зеркально-лінзовий) [[телескоп]] системи Шмідта з [[апертура|апертурою]] 29  см та фокусною відстанню 140  см. Його маса становила близько 500  кг. Перед об'єктивом було розташовано два плоских дзеркала, що поєднували в полі зору (близько 1°×1°) дві ділянки неба на відстані 58° одна від одної.
 
Поблизу фокальної площини телескопа було встановлено сітку, що складалася з 2688 прозорих та непрозорих смуг з періодом 8,2 мікрометра (1,208 [[кутова секунда|кутової секунди]]). Позаду сітки розташовано електронний перетворювач зображення ([[фотоелектронний помножувач]]) із полем зору близько 38 кутових секунд у діаметрі, що перетворював модульоване світло на послідовність імпульсів (із частотою [[дискретизація|дискретизації]] 1200 [[Гц]]).
Рядок 73:
| url = http://adsabs.harvard.edu/abs/1995A&A...304...82T
| year = 1995}}</ref>
({{lang-en|Hipparcos Input Catalogue}}). Вхідний каталог було підібрано [http://wwwhip.obspm.fr/hipparcos/introsp1136/node3.html консорціумом INCA] ({{lang-en|'''In'''put '''Ca'''talogue Consortium}}) протягом [[1982]][[1989]] років, закінчено перед стартом та опубліковано у паперовому та електронному вигляді<ref>{{cite book
| last = Turon
| first = Catherine
Рядок 84:
Обмеження загального часу спостережень та однорідності розташування зір на небесній сфері призвели до того, що вхідний каталог містив близько 118&nbsp;тисяч зір. Він поєднував дві частини:
# дослідження приблизно 58 тисяч об'єктів, що найповніше задовольняли наступному обмеженню [[видима зоряна величина|зоряної величини]]:
#* V < 7.9 + 1.,1 × sin(b) для [[спектральний клас|спектральних класів]], раніших за G5 (b &nbsp;— [[Галактична система координат|галактична довгота]]);
#* V < 7.3 + 1.,1 × sin(b) для спектральних класів, пізніших за G5
# додатково вибрані зорі відповідно до наукових інтересів, не слабші 13<sup>m</sup>. Їх було обрано серед майже 200 пропозицій (наданих на ''Запрошення пропозицій'', яке було видано ЄКА 1982 року) та пріоритезованих ''Науковим комітетом відбору пропозицій'' за консультаціями з ''консорціумом INCA''.
 
Рядок 92:
=== Експеримент Tycho ===
Під час розробки проекту вчені запропонували використати ''зоряний картограф'' ({{lang-en|star-mapper}}), що використовувася для орієнтування супутника у просторі та спостереження за роботою основного телескопа, із науковою метою. Цей експеримент отримав назву '''''Tycho''''' (на честь данського астронома [[Тихо Браге]]).
<ref name="kovalevsky">{{книга|автор = Ж. Ковалевский|часть =|заголовок = Современная астрометрия|оригинал =|ссылка =|место =|издательство = Век 2|год = 2004|страницы =|isbn = 5850991476}}</ref><ref name="osiris">''Институт астрономии РАН, Государственный астрономический институт им. П.&nbsp;К.&nbsp;Штернберга, Государственный оптический институт им. С.&nbsp;И.&nbsp;Вавилова, НПО им. С.&nbsp;А.&nbsp;Лавочкина'' „Космический«Космический астрометрический эксперимент «ОЗИРИС„ОЗИРИС“», Фрязино, 2005 г. {{ref-ru}}</ref><ref name="esa">The Hipparcos and Tycho Catalogues. ESA, 1997, The Tycho Catalogue, ESA SP-1200 {{ref-en}}</ref>.
 
Додаткові фотоелектронні помножувачі через світлоподілювач в оптичному шляху переглядали зображення в зоряному картографі. Метою спостереження за цією програмою було близько 400&nbsp;000 зір.
Рядок 98:
== Запуск та експлуатація ==
 
Запуск супутника відбувся [[8 серпня]] [[1989]] року з космодрому [[Куру (космодром)|Куру]] ([[Гвіана]])<ref>[http://www.mai.ru/colleges/war/ballist/books/Monographaboutcosmosdate.doc Монография о космических датах]</ref>. Супутник виведено на орбіту ракетою-носієм «Аріан». Через відмову двигуна невдовзі після старту супутник не було виведено на заплановану [[геостаціонарна орбіта|геостаціонарну орбіту]], він опинився на перехідній, дуже витягнутій еліптичній орбіті ([[перигей]]&nbsp;— 200 &nbsp;км, [[апогей]]&nbsp;— 36500 &nbsp;км, [[ексцентриситет]]&nbsp;— 0,7, нахил&nbsp;— 6,89°). 14 вересня точку перигею вдалося підняти до 500 км<ref>{{А-Е-С}}, стор. 112</ref>. Експеримент не було припинено, оскільки вести спостереження можливо було і в таких умовах. Для цього було змінено систему орієнтації супутника та задіяно дві додаткові станції наземного спостереження. Щоправда, орбіта регулярно перетинала радіаційні пояси Землі і спостереження в них фактично втрачалися (близько третини часу).
 
Орієнтація корабля щодо його центра мас контролювалася за допомогою сканування небесної сфери та здійснювалася підтримкою постійного нахилу між віссю обертання та напрямком на Сонце. Космічний корабель обертався навколо своєї Z-вісі зі швидкістю 11,25 обертів на добу (168,75 [[кутова секунда|кутових секунд]] на секунду) під кутом 43° до Сонця. Z-вісь оберталася навколо лінії супутник—Сонце зі швидкістю 6,4 оберти на рік.
Рядок 113:
 
== Обробка даних ==
[[Файл:Hipparcos-star-path.gif|thumb|Побудований на небосхилі шлях одного з об'єктів каталога Hipparcos протягом трьох років. <br />Кожна риска позначає вимірювання зірки у відповідну [[епоха (астрономія)|епоху]] (вимірювання одномірні, точне розташування вздовж цієї лінії зі спостереження визначити неможливо). <br />Крива, що моделює шлях зірки, перетинає всі риски. Позиція, визначена для кожної епохи, позначена точкою. <br />Коливальний рух зумовлений [[паралакс]]ом, лінійна компонента зумовлена [[власний рух|власних рухом]] зірки.]]
 
Обробка спостережень провадилася незалежно двома міжнародними [[консорціум]]ами у складі близько 100 астрономів та вчених (здебільшого з інститутів європейських країн&nbsp;— членів ЄКА): «північним» (NDAC<ref>{{cite journal
«північним» (NDAC<ref>{{cite journal
| last = Lindegren, L., Hog, E., van Leeuwen, F., Murray, C. A., Evans, D. W., Penston, M. J., Turon
| title = The NDAC HIPPARCOS data analysis consortium - Overview of the reduction methods
Рядок 123 ⟶ 122:
| pages = 18-30
| url = http://articles.adsabs.harvard.edu//full/1992A%26A...258...18L
| year = 1992}}</ref> &nbsp;— Northern Data Analysis Consortium &nbsp;— країни Скандинавії та північної Європи) та «південим» (FAST &nbsp;— Франція, Італія та ін.) і тривала до серпня [[1996]] року. Аналізувалося близько 1000 Гбіт даних, зібраних протягом 3,5 років, які було охоплено комплексною системою перевірки та підтвердження.
 
Детальна модель калібрування зокрема містила перетворення [[небесні координати|небесних координат]] в інструментальні. Виправлення [[спеціальна теорія відносності|спеціальної теорії відносності]] ([[аберація світла]]) враховували швидкість супутника. Досить значними були ефекти [[Загальна теорія відносності|загальної теорії відносності]]. Наприклад, викривлення світла у напрямку 90° до [[екліптика|екліптики]] становило близько 4 кутових мілісекуд. Відхилення, що залишилися, було проаналізовано з метою встановити розбіжності із загальною теорією відносності. Ніяких суттєвих розбіжностей виявлено не було.
 
Астрометричні параметри обчислено за результатами розв'язку лінеаризованих [[диференціальне рівняння|рівнянь у часткових похідних]] [[метод найменших квадратів|методом найменших квадратів]].
 
Аналіз даних, зібраних зоряним картографом, здійснювався консорціумом TDAC (Ticho Data Analisis Consortium) із незалежною перевіркою деяких результатів обробки консорціумом NDAC<ref>{{стаття|автор=F. van Leeuwen, D.W. Evans, M. Grenon, V. Groβmann, F. Mignard, and M.A.C. Perryman|посилання=http://www.ast.cam.ac.uk/~dwe/papers/hipphot1997.pdf|назва=The Hipparcos mission: photometric data|дата=отримано 29 квітня 1997, ухвалено 1 траня 1997|журнал=Astronomy and Astrophisics}}</ref>.
Рядок 161 ⟶ 160:
| url = http://adsabs.harvard.edu/abs/2000A&A...355L..27H
| year = 2000}}
</ref>. Він містить розташування, власні рухи, зоряні величини та інші відомості. Точність розташування (для зір 9 величини) &nbsp;— близько 0,05", власних рухів &nbsp;— 0,002-0,003"/рік<ref name="kovalevsky" />.
 
Каталог '''''Hipparcos''''' не має аналогів для застосування у практичних задачах, що потребують високої астрометричної та фотометричної точності на відповідних полях зору (близько градуса) та у відповідному діапазоні зоряних величин (до 9<sup>m</sup>). Він не повністю універсальний &nbsp;— у сучасній астрономії є задачі, які використовують менші поля зору (декілька кутових мінут), у якому присутні лише тьмяні зорі (10<sup>m</sup>-20−20<sup>m</sup>). Тому каталог '''''Tycho-2''''' підходить для більшої кількості задач, ніж '''''Hipparcos''''', хоча і має меншу точність.
 
Каталоги Hipparcos та Tycho побудовано таким чином, що їх система відліку збігається (у межах точності спостережень) із [[Міжнародна небесна система координат|Міжнародною небесною системою координат]] (ICRS) і на час завершення каталогу (1996 рік) є найкращою.
Невдовзі після публікації [[Міжнародний астрономічний союз]] рекомендував використовувати ''каталог Hipparcos'' як опорну координатну систему в оптичному діапазоні. Із числа об'єктів каталога було виключено [[подвійна зоря|подвійні зорі]], деякі [[змінні зорі]] та ті, щодо яких є сумніви у їхній точності. Отримана опорна система координат має назву [[HCRF]] ({{lang-en|Hipparcos Celestial Reference Frame}}). Її було визнано реалізацією [[ICRS]] в оптичному діапазоні<ref>{{Cite web
| url = http://www.iers.org/nn_11216/SharedDocs/Publikationen/EN/IERS/Publications/tn/TechnNote32/tn32,templateId=raw,property=publicationFile.pdf/tn32.pdf
Рядок 222 ⟶ 221:
}} {{ref-en}} </ref>
 
Точність виміру паралаксів дозволила суттєво уточнити відстані до зір. За результатами експерименту для 20&nbsp;000 зір відстані стали відомі із похибкою менше 10%, а для 49&nbsp;000 &nbsp;— не більше 20%.
 
Деякі результати є не лише точнішими, але й принципово новими. Наприклад, визначені паралакси є абсолютними, а не відносними, як під час спостережень із Землі.
Рядок 239 ⟶ 238:
== Джерела ==
* Mapping the sky: past heritage and future directions&nbsp;— ''International Astronomical Union, symposium 133'': 1987: Paris, France, ISBN 90-277-2809-7 {{ref-en}}
* [http://www.astro.spbu.ru/astro/win/popular/hip.html ''В. &nbsp;В. &nbsp;Витязев'' Успехи астрометрии] на сайте [http://www.astro.spbu.ru/astro/win/index.html астрономического отделения СПбГУ]
* {{cite web|url=http://nature.web.ru/db/msg.html?mid=1179549&uri=page2.html|title=Тени звёзд|author=Г.&nbsp;А. Гончаров|work=Научная сеть|archiveurl=http://www.webcitation.org/665CUHZv8|archivedate=2012-03-11}}
* {{cite web|url=http://www.astronet.ru/db/msg/1210304/node2.html|title=Руководство по практической работе с каталогом Hipparcos|work=Астронет|archiveurl=http://www.webcitation.org/665CS3D62|archivedate=2012-03-11}}
 
{{Космічні телескопи}}
 
{{добра стаття}}