Гігант (зоря): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Stas1995 (обговорення | внесок)
→‎Структура внутрішньої будови: выше качество и разрешение картинки
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:H-R diagram.svg|thumb|right|270px|[[діаграма Герцшпрунга-Рассела|Діаграма Герцшпрунга-Рассела]] показує класифікацію зір відносно їхньої [[абсолютна зоряна величина|абсолютної зоряної величини]], [[світність|світності]] та [[ефективна температура|температури]] поверхневих шарів.]]
 
'''Гігант''' (в астрономії)&nbsp;— [[зоря|зорі]] невеликої чи середньої маси (<10[[Сонце|M<sub>☉</sub>]]) з гарячим компактним [[ядро зорі|ядром]]м та протяжними [[оболонка]]ми. Здебільшого, [[ефективна температура|температури]] поверхневих шарів гігантів порівняно низькі (<15&nbsp;000[[Кельвін|°К]])<ref name="Gray">David F. Gray "The observations and analysis of Stellar Photospheres", Cambridge University Press 2005</ref>, але завдяки великому радіусу поверхня випромінювання такої зорі є значно більшоюбільша, ніж у зір [[головна послідовність|Головноїголовної послідовності]]. Це забезпечує набагато вищу [[світність]] гігантів, що сягає 10<sup>53</sup> - 10<sup>5</sup> [[Сонцесвітність Сонця|L<sub>☉</sub>]]<ref name="фізика">Фізика космоса, маленька енциклопедія, Москва 1986</ref>. Загалом, гіганти належать до [[Класи світності|III-го]] та [[Класи світності|II-го]] (яскраві гіганти) класу світності ій на [[діаграма Герцшпрунга-Рассела|діаграмі Герцшпрунга-Рассела]] розташовуютьсярозташовані вище [[головна послідовність|Головноїголовної послідовності]].
 
 
== Еволюційний статус гігантів ==
 
ВУ процесі своєї [[еволюція зір|еволюції]] зоря перебуває в області гігантів двічі{{Джерело?}}.
 
=== Еволюція до Головноїголовної послідовності ===
 
Першого разу це відбувається на стадії [[гравітаційне стиснення|гравітаційного стиснення]] [[протозоря|протозорі]], коли в її ядрі ще не почалися термо[[ядерні реакції]] [[водневий цикл|водневого циклу]]. Час перебування зір із масою близько 0,5M<sub>☉</sub> на стадії червогочервоного гіганта під час їх ранньої еволюції становить приблизно 10<sup>8</sup> [[рік|років]], ву той час як для масивніших молодих зір з масами дещо меншими 10[[Сонце|M<sub>☉</sub>]] ця стадія може тривати всього кілька тисяч років<ref name="фізика"/>.
 
=== Еволюція після Головноїголовної послідовності ===
 
Наступного разу зоря потрапляє до області гігантів після майже повного «спалювання» водню в її ядрі.
 
Зоря з масою меншою за 0.,2 [[Сонцемаса Сонця|M<sub>☉</sub>]] ніколи не досягне стадії гіганта<ref name=endms/>, <!-- We find that stars with masses M < 0.20 Mȯ will never evolve through a red giant stage. --> оскільки її внутрішні шари зазнають перемішування внаслідок [[конвекція|конвекції]]. В результаті продукти горіння водню (здебільшого [[гелій]]) перемішуються з повністю іонізованими атомами водню ([[протон]]ами) й термоядерні реакції не припиняються, маючи постійне постачання сировини ([[водень|водню]]) для горіння. Таким чином вона може спалювати водень в своїх надрах на протязі 10<sup>13</sup> років, що перевищує сьогоднішню оцінку [[вік]]у [[Всесвіт]]у. Згодом така зоря розвине умови для [[перенос енергії випромінюванням|переносу енергії випромінюванням]] в її ядрі (радіативне ядро), а водень буде продовжувати горіти в [[оболонка|оболонці]], у тонкому шарі навколо ядра зорі. Після того як запаси водню зорі буде вичерпано повністю вона перетвориться на гелієвий [[білий карлик]]<ref name=endms>The End of the Main Sequence, Gregory Laughlin, Peter Bodenheimer, and Fred C. Adams, ''The Astrophysical Journal'', '''482''' (June 10, 1997), pp. 420–432. {{Bibcode|1997ApJ...482..420L}}. {{doi|10.1086/304125}}.</ref>.
 
У масивніших зір (M<sub>*</sub>>0.5[[Сонце|M<sub>☉</sub>]]) після вигоранняспалювання водню [[гелій|гелієве]] ядро почне [[гравітаційний колапс|колапс]]уватистикатися. Енергія гравітаційного стиснення збільшитьзбільшує температуру ядра, а зменшення його розмірів спричинитьспричиняє зростання його [[густина|густини]] та [[тиск]]у. ВУ той же час у тонкому шарі навколо гелієвого ядра швидкість реакцій горіння водню зростає (внаслідок збільшення температури та густини) й відповідно зростає енерговиділення. Оболонка зорі починає розширюватися під потужним тиском випромінювання й поступово стає [[конвекція|конвектиноюконвективною]]. Відповідно, зоря зростає у розмірах майже не змінюючи своєї [[Світність|світності]], тому її зовнішні шари будуть охолоджуватись (стадія [[субгігант]]а). ЗІз часом потік енергії від горіння водню в оболонці досягне поверхні зорі та її світність почне зростати. [[Ефективна температура]] зорі залишається майже незмінною, а радіус зростає, й зоря виходить на стадію гіганта<ref name="evo">''Evolution of Stars and Stellar Populations'', Maurizio Salaris and Santi Cassisi, Chichester, UK: John Wiley & Sons, Ltd., 2005. ISBN 0-470-09219-X.</ref><sup>, § 5.9.</sup>. Однак гелієве ядро зорі продовжує стискатися й згодом там виникнуть умови для [[Потрійна альфа-реакція|термоядерного горіння гелію]].
 
У зір [[Головна послідовність|Головноїголовної послідовності]] з масою 0.,25 [[Сонцемаса Сонця|M<sub>☉</sub>]]<M<sub>*</sub><0.5[[Сонце| M<sub>☉</sub>]] в процесі її подальшої еволюції умови загораннязапалювання [[гелій|гелію]] в ядрі не можуть бути досягнутівиникають<ref>[http://adsabs.harvard.edu/abs/1995BaltA...4..166K Structure and Evolution of White Dwarfs], S. O. Kepler and P. A. Bradley, ''Baltic Astronomy'' '''4''', pp. 166–220.</ref>. Тому вона вийде на стадію гіганта за рахунок інтенсивного виділення енергії внаслідок термоядерних реакцій горіння водню в оболонці навколо гелієвого ядра. Перебуваючи на стадії гіганта така зоря втратить значну частину своєї маси через [[зоряний вітер|видування]] в навколишній простір її зовнішніх шарів. Після чого її ядро оголиться й зовнішній спостерігач бачитиме [[гелій|гелієвий]] [[білий карлик]]<ref name="evo" /><sup>, § 4.1, 6.1.</sup>.
 
<!--
For main-sequence stars with masses great enough to eventually fuse [[carbon]] (approximately 8 [[solar mass]]es)<ref name="evo" /><sup>, p. 189</sup>, this picture must be modified in many ways, as they will become [[Blue giant]]s which will continue fusion. These stars do not increase greatly in luminosity after leaving the main sequence, but they will become redder. They may become [[red supergiant]]s, or [[Stellar mass loss|mass loss]] may cause them to become [[blue supergiant]]s or with insufficient mass become [[Bright giants]].<ref>''Blowing Bubbles in the Cosmos: Astronomical Winds, Jets, and Explosions'', T. W. Hartquist, J. E. Dyson, and D. P. Ruffle, New York: Oxford University Press, 2004. ISBN 0-19-513054-5.</ref><sup>, pp. 33–35; &nbsp;</sup><ref name="darlingsg" /> Eventually, they will become [[white dwarf]]s composed of [[oxygen]] and [[neon]], or will undergo a [[core-collapse supernova]] to form [[neutron star]]s, or [[black hole]]s.<ref name="evo" /><sup>, § 7.4.4–7.8.</sup>
-->
 
== Структура внутрішньої будови ==
[[Файл:Structure of Stars (artist’s impression).jpg|right|thumb|310px|Внутрішня структура зорі, подібної до [[Сонце|Сонця]] (ліворуч), та [[червоний гігант|червоного гіганта]] (праворуч). ''Зображення з [[Європейська південна обсерваторія|ESO]].'']]
 
Рядок 32 ⟶ 29:
=== Фізичні властивості поверхневих шарів ===
 
=== ВтратиВтрата маси ===
 
Деякі гіганти показують ознаки [[втрати маси|втрати зорею маси]] зі швидкістю, яка може сягати 10<sup>-6</sup>M<sub>☉</sub> на рік<ref name="фізика"/>. Причиною цього явища може бути [[тиск світла|тиск випромінювання]] ([[зоряний вітер]]), [[пульсація|пульсації]] зорі або [[ударна хвиля|ударні хвилі]] в її [[сонячна корона|короні]].
 
Якщо швидкість втрати маси гігантом є досить великою, то [[пилинка|пилинки]], що витікаютьвикидаються з його поверхні у міжзоряний простір, можуть повністю [[екранування|екранувати]] випромінювання від зорі у [[Видиме світло|видимому діапазоні]]. Тому такі об'єкти можна спостерігати лише в [[Інфрачервоне випромінювання|інфрачервоному діапазоні]].
 
== Спектральна класифікація гігантів ==
 
Класифікація гігантів, як і інших зір, здійснюється на основі аналізу їх [[спектр]]ів. Маючи спектр певної зорі, який поза своїйсвоєю сутісутністю даєподає розподіл [[потік випромінювання|потоку випромінювання]] за [[довжина хвилі|довжиною хвилі]], можна скористатися [[закон зміщення Віна|законом зміщення Віна]] для приблизної оцінки [[ефективна температура|ефективної температури]] поверхневих шарів цієї зорі.
 
Залежно від температури виділяють{{Джерело?}}:<br />
Рядок 59 ⟶ 56:
 
== Спостережувана змінність ==
* [[Міриди]]. Приклади: [[Міра]]
* [[Цефеїди]]
* [[Змінні типу RR Ліри]]
Рядок 70 ⟶ 67:
* [[Карлики]]
* [[Субкарлики]]
* [[Головна послідовність]]
* [[Зорі головної послідовності]]
* [[Субгіганти]]
* [[Надгіганти]]
* [[Гіпергігант|Гіпергіганти]]
 
== Примітки ==
 
== Джерела ==