Гонгадзе Георгій Русланович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
повернення до зробленого Dimant |
|||
Рядок 61:
Батько Георгія, Руслан Гонгадзе, народився в [[Грузія|Грузії]], але мав складне етнічне походження (його батько був грузином, головним санітарним лікарем району, а мати — француженкою за батьком і німкенею за матір'ю; народилася вона в [[Париж]]і).
Руслан Гонгадзе закінчив факультет архітектури Тбіліського університету, але знайшов своє покликання в кіно, став відомим грузинським кінорежисером-документалістом (згодом навчив працювати з кінокамерою і сина), вирізнявся активною громадянською позицією та симпатією до
Мати Георгія — корінна [[Львів|львів'янка]] [[Гонгадзе Олександра Теодорівна|Леся Гонгадзе (Корчак)]] (її батько Теодор Корчак був першим радіотехніком у Західній Україні). Медик за фахом. У [[1968]] р. одружилась з Русланом Гонгадзе. З [[1969]] р. до середини 1990-х рр. мешкала у [[Тбілісі]].
Рядок 86:
Після перемоги повстання знову з'явився у Львові, почав займатися кінодокументалістикою, познайомився зі студенткою юрфаку ЛНУ Мирославою Петришин, яка у [[1995]] році стала його дружиною ([[1997]] року в них народилося доньки-близнята Нонна та Соломія (Нані і Саломе)).
У [[1993]] р. (невдовзі після смерті батька) Георгій прибув до Грузії з наміром зняти документальний фільм про війну в [[Абхазія|Абхазії]]. Потрапивши на лінію фронту, відклав вбік кінокамеру і взяв до рук зброю{{Fact}}. Під час одного з обстрілів був тяжко поранений (згодом лікарі нарахували 26 осколкових ран; деякі осколки залишилися в тілі назавжди, зокрема в лівій руці). Пораненого
[[1993]]–[[1994]] — головний режисер творчого об'єднання «Центр Європи» (на Львівському телебаченні виходить його програма «Монітор»), співпрацює з газетою «[[Пост-Поступ]]».
Рядок 140:
{{main|Україна без Кучми}}
[[Файл:Gongadze.JPG|thumb|250 px|Пам'ятник Георгію Гонгадзе у Києві.]]
Зникнення та вбивство Георгія Гонгадзе викликало широкий резонанс в Україні та за кордоном. Так в Україні із акцій протесту проти зникнення та вбивства
== Справа Гонгадзе та судовий розгляд ==
Рядок 149:
21 липня 2009 року Пукача було затримано і доправлено до Києва.<ref>[http://www.unian.net/ukr/news/news-327435.html Затримали генерала Пукача — обвинувачуваного у вбивстві Гонгадзе]</ref>
7 вересня 2010 року керівник слідчої групи Генпрокуратури в справі Гонгадзе Олександр Харченко виніс остаточну постанову про притягнення Пукача до кримінальної відповідальності. У постанові слідчого наведено подробиці, де і коли Кравченко розпорядився убити засновника «Української правди». «Приблизно 13-14 вересня 2000 року у своєму службовому кабінеті в місті Києві по вулиці Богомольця, 10 міністр внутрішніх справ [[Кравченко Юрій Федорович|Кравченко Ю. Ф.]] усно віддав начальнику Головного управління кримінального пошуку МВС України Пукачу О. П. явно злочинний наказ — вбити журналіста Гонгадзе Г. Р. для припинення у такий спосіб журналістської діяльності». За свідченнями Пукача про вбивство
У грудні 2010 року завершене розслідування кримінальної справи зі звинувачення О. Пукача в убивстві Гонгадзе. При цьому з О. Пукача були зняті звинувачення у вчиненні цього вбивства на замовлення. Згідно з пред'явленими звинуваченнями, О. Пукач вчинив вбивство журналіста через особисті мотиви.
Рядок 169:
На його честь названо [[Проспект Георгія Гонгадзе|проспект]] у Києві.
В [[Музей новин|Музеї новин]] у [[Вашингтон]]і, [[США]] в залі Меморіалу загиблим журналістам на скляній стіні викарбувано й ім'я
[[1 червня]] [[2013]] року набрало чинності рішення міської ради [[Луцьк]]а про перейменування вулиці Лазо на вулицю Георгія Гонгадзе<ref>[http://www.istpravda.com.ua/short/2013/06/3/125258/ У ЛУЦЬКУ ПЕРЕЙМЕНОВАНО 27 ВУЛИЦЬ.]</ref>
| |||