Фердинанд I Кобург: відмінності між версіями

У 1911 році провів через Велике народне зібрання скасування 17-ї статті Тирновської конституції, згідно якої укладення міжнародних договорів могло відбуватися виключно зі схвалення Зборів. Як і багато інших правителів до нього, Фердинанд бажав створити "нову Візантію", землі від моря до морчя. Тому прапором був триколор із синього ([[Адріатичне море]]), чорного ([[Чорне море]]), білого ([[Егейське море]]). У 1912 році Фердинанд приєднав інші балканські країни в нападі на Османську імперію, щоб звільнити окуповані території. У 1912 році болгарська армія із сербською, грецькою і чорногорською напали на Туреччину. Перша балканська війна принесла великий успіх болгарській армії, яка вступила в Стамбул і змусила турків укласти мир в 1913 році, спричинивши всю велику популярність в Європі Фердинанда, але після перемоги почався час розбрату серед союзників. Всі хотіли отримати якомога більшу частину території, які отримали після поразки Османської імперії. Фердинанд вирішив діяти першим, не звертаючи уваги на російські попередження.Він бачив цю війну як новий хрестовий похід, оголосивши його "просто, великою і священною боротьбою Хреста проти півмісяця». Болгарія зробила найбільший внесок, а також втратила найбільшу кількість солдатів. Великі держави наполягали на створенні незалежної [[Албанії|Албанії]]. Незабаром після цього, Болгарія вторглася до своїх недавніх союзників Сербії і Греції. 13 березня 1913 року підписав секретний договір з Сербією, що передбачав спільну боротьбу з Туреччиною. За мирним договором 30 травня 1913 року [[Болгарія]] отримала значні територіальні зміни. Ображений порушенням Сербією домовленостей про розподіл Македонії (замість Болгарія отримувала частину Фракії). Хоча Болгарія була розгромлена, у 1913 році [[Бухарестський мирний договір]] надав Королівству деякі територіальні завоювання разом із [[Едірне]]. Крихітна площа території, що дала доступ до Егейського моря була забезпечена. Фердинанд наказав атакувати сербські та грецькі війська в Македонії, почавши чергову Балканську війну. Наприкінці червня 1913 року його армія напала на Грецію та Сербію. Болгарська операція не дала очікуваних результатів: греки і серби перейшли в контрнаступ з великою силою, за підтримки турків і румунів. У липні Болгарії довелося капітулювати і тим самим відмовитися від частини своїх північних територій до Румунії. У результаті війни Болгарія втратила [[Південну Добруджу]] (що відійшла до Румунії), решту Македонії (поділеної Грецією і Сербією) і Східну Фракію, що відійшла до Туреччини.

Фердинанд зберіг корону, тому що йому вдалося перекласти відповідальність за поразку на болгарський [[Генеральний штаб]] і зраду Румунії. Рік по тому він приєднався до країн Троїстого союзу, з метою в першу чергу для помсти тих, хто переміг його в 1913 році.

Після початку світової війни Фердинанд займав нейтральну позицію, намагаючись виторгувати у протиборчих блоків найбільшу компенсацію за вступ Болгарії у війну. 9 вересня 1915 року підписав військову конвенцію, договір про союз і дружбу і угоду про допомогу фінансовими і матеріальними засобами з країнами [[Троїстого союзу|Троїстий союз]]. Після того як восени 1915 року визначився успіх Центральних держав, Фердинанд прийняв у жовтні 1915 року остаточне рішення на вступ Болгарії у війну на боці Німеччини. 21 жовтня 1915 року в Болгарії оголошена загальна [[мобілізація]]. Він за Конституцією був Верховним головнокомандувачем, проте вся повнота влади зосередилася в руках генералів. 14 жовтня болгарські війська атакували Сербію. Фердинанд фактично не втручався у справи керівництва збройними силами. 15 лютого 1916 року отримав звання фельдмаршала австро-угорської армії. У вересні 1918 року болгарські війська зазнали нищівної поразки від військ союзників на [[Салонікському фронті|Салонікський фронт]]. Одночасно в країні почалося повстання. 29 вересня 1918 року було підписано перемир'я. По ньому болгарські війська негайно очищали захоплені території Греції та Сербії, армія демобілізуватись (крім 3 Піхотної Дивізій і 4 Кавалерійського Полків), вся зброя і боєприпаси передавалися під контроль союзників, ряд населених пунктів був зайнятий військами Антанти, порти відкривалися для союзних судів. 3 жовтня 1918 року Фердинанд зрікся на користь сина [[Бориса|Борис ІІІ]], князя Тирновського і виїхав до Західної Угорщини ([[Бургенланд]]), потім до Кобурга ([[Баварія]]). Активною політичною діяльністю не займався і Болгарію не відвідував. Підтримував зв'язки з нацистами і намагався впливати на політику сина, виступаючи на їх підтримку.З 1941 до 1944 рокупоселився у Словаччині. помер у Кобурзі у 1948 році.