Сан Ра: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 32:
Оркестра Сан Ра розпочинала як виконавці звичайного, трохи старомодного [[Свінг (музика)|свінґу]], що в ньому відчувався сильний вплив [[Дюк Еллінгтон|Дюка Еллінґтона]]. Згодом — під впливом музики [[Телоніус Монк|Телоніюса Монка]] — гурт рушив у бік бопу. Перші платівки оркестри, видані на власному [[Лейбл|рекорд-лєйблі]] Saturn (або El-Saturn), були збірками коротеньких дивертисментів у жанрі біб-боп.
1961 року кількість оркестрантів зменшилась, і вони переїхали до Нью-Йорку. Тут Сан Ра почали асоціювати з [[Фрі-джаз|фрі-джазовою]] сценою. Записаний 1962 року альбом “Secrets of the Sun” (вийшов 1965 року) містив психоделічні, але все ще короткі імпровізації “Solar Differentials” і “Solar Symbols”. Далі пішли менш раціональні записи. На другій стороні платівки “When Angels Speak of Love” (1966, запис 1963) звучала вже 18-хвилинна “Next Stop Mars”. Першу сторону лонґплєю “Other Planes of There” (1966, запис 1964) повністю займала 22-хвилинна однойменна імпровізація. Платівка “Strange Strings” (1967; запис 1966) складалась з двох джемів: результату зловживання ревербератором “Worlds Approaching” і вакханалії “Strange Strings”.
Альбом “The Heliocentric Worlds of Sun Ra, Vol. 1” (1966, запис 1965), що вийшов не на Saturn, а на лєйблі ентузіяста фрі-джазу з Нью-Йорку Бернарда Столмена ESP-Disk, звучав гіпнотично. Його продовження — he Heliocentric Worlds of Sun Ra, Vol. 1” (1966, запис 1965) — був колосальним твором космічного джазу: 17-хвилинний абстрактний ембійєт “The Sun Myth” і 14-хвилинне крещендо “Cosmic Chaos”належали радше до камерної музики, ніж до фрі-джазу. Апоґеєм творчости Сан Ра у цей період стала платівка “The Magic City” (1966, запис 1965), особливо однойменна 27-хвилинна сюїта для великого ансамблю, що складався з клавішних, тромбону, саксофонів, флєйти, кларнету, контрабасу й ударних. В записі крім самого Сан Ра (піяніно, клавійоліна) взяли участь провідні виконавці Оркестри — Джон Ґілмор (тенор-саксофон), Маршалл Еллен (альт-саксофон, флєйта, гобой) і Алі Гассан (тромбон).
| |||