Відкрити головне меню

Зміни

м
нема опису редагування
|Карта розташування = Україна Тернопільська область
}}
 
{{Otheruses|Медобори}}
'''Запові́дник «Медобо́ри»''' — [[природоохоронна територія]] в межах [[Гусятинський район|Гусятинського]] і (частково) [[Підволочиський район|Підволочиського]] районів [[Тернопільська область|Тернопільської області]].
 
Заповідник створено з метою збереження у природному стані унікальних природних комплексів Подільських Товтр ([[Медобори|Медоборів]]), генофонду рослинного і тваринного світу та використання їх у наукових цілях. На території заповідника «Медобори» функціонують екологічні стежки «[[Гостра Скеля]]», «Пуща відлюдника», «[[Богит]]». До 2010 року частиною заповідника був його філіал  — «Кременецькі гори» (нині [[Кременецькі гори (національний парк)|Національний природний парк «Кременецькі гори»]]).
 
Адреса адміністрації заповідника:
* Вул. Міцкевича, 21,<br/>48210, смт. Гримайлів, Гусятинський район, Тернопільська область,<br/>тел/факс: (03557)3-12-93
 
== Історія ==
[[Файл:Medobory skaly 2008 102 0224.jpg|thumb|250px|right|Скелясті схили біля гори [[Богит]]]]
У рельєфі Подільської височини чітко виступає смуга [[Товтри|Товтр]]&nbsp;— вузького горбистого пасма, ізольованих горбів, гребенів, які піднімаються над прилеглою територією на 60—100 &nbsp;м. Їхня заліснена частина багата на медоносні [[рослини]], звідси пішла назва місцевості&nbsp;— «[[Медобори]]» (в межах України). Це горбисте пасмо тягнеться з північного заходу на південний схід від смт [[Підкамінь]] Львівської області через Тернопільську і Хмельницьку області та Молдову до Румунії. У центральній частині Товтрової гряди та у західній частині Кременецького кряжу на території Тернопільської області постановою Ради Міністрів [[УРСР]] від [[8 лютого]] [[1990]] року №&nbsp;25 був створений державний заповідник. Указом Президента України від [[20 вересня]] [[2000]] року №&nbsp;1095 його територію було розширено. Вона складалася з двох частин, а саме: «Медобори» (9521,0 га, Гусятинський і Підволочиський райони) і «Кременецькі гори» (1000,0 га, Кременецький р-н). Крім головного пасма до складу «Медоборів» увійшли урочища «Шум», «Козина», «Кокошинський ліс», які є недалеко від основного масиву і становлять значну созологічну цінність, а також дещо відокремлені вапнякові останцеві горби із [[степ]]овою рослинністю.
 
Питання охорони Товтр порушувалося ще на початку ХХ ст. польськими науковцями. У [[1910]] році тут були утворені степові резервати гір Гостра та Ципель з метою охорони моховатково-коралових скель сарматського віку з подільськими степовими рослинами. Тоді ж було обґрунтовано створення лісового резервату Волиці (нині&nbsp;— Краснянське лісництво). У [[1963]] році на нинішній території заповідника було оголошено пам'ятку природи загальнодержавного значення&nbsp;— «Кременецькі гори» площею 1000,0 га, а у [[1982]] році&nbsp;— Медобірський геологічний заказник загальнодержавного значення площею 8071 га.
 
== Природні умови ==
Товтри є унікальною пам'яткою природи та геологічного минулого, не тільки [[Поділля]], а й Європи. Вони формувалися 15—20&nbsp;млн років тому в прибережних водах теплого Галіційського (Сарматського) моря, що розміщувалося уздовж зовнішнього краю Карпат. Основні рифоутворювачі&nbsp;— відмерлі рештки морських організмів із вапняковим скелетом (літотамнієві [[водорості]], моховатки, серпули). Вони й утворили пасмо, південно-західний схил якого крутий, а північно-східний&nbsp;— пологий.
 
Завдяки осадовим відкладам рифоутворювачі добре збереглися у прижиттєвому положенні з характерними ознаками та формами. В цілому це ще одна відмінність, що визначає унікальність Товтр для цілої Європи.
 
Орографічно у Товтровому пасмі виділяється головне пасмо, утворене ланцюгом горбів, яке вирізняється найбільшими абсолютними висотами і масивною будовою, та бокові гряди і групи товтр, що обрамлюють його. Відносна висота пасма становить 50—60 &nbsp;м, а над долиною р. [[Збруч]]&nbsp;— до 100 &nbsp;м. Гора Богит є найвищою вершиною заповідника (414 м). На вершинах пасма багато мальовничих скель, кам'яних полів, складених десятками різновидів вапняків з рештками різноманітних морських організмів. Потужні вапняки сприятливо впливають на розвиток різних форм карстового рельєфу&nbsp;— від дрібних каррових ямок і рівчаків до великих печер, лійок, колодязів, які поглинають воду. Тут є печери «Перлина», «Христина» та «Пуща Відлюдника».
 
Клімат території заповідника характеризується м'якою зимою (середня температура січня −3&nbsp;°C) і помірно теплим літом (середня температура липня +18&nbsp;°C). Значна кількість опадів (620 &nbsp;мм на рік) створює сприятливі умови для росту середньоєвропейських лісових видів. У ґрунтовому покриві переважають сірі суглинкові ґрунти на лесах, лесовидних суглинках та делювії вапняків.
 
== Біота ==
 
=== Флора ===
[[Файл:Medobory cvitka 2008 102 0099.jpg|thumb|200px|right|Весняні квіти у Медоборах]]
Дослідження флори Товтрового кряжу в цілому та Медоборів зокрема мають більше ніж півторавікову історію. Перші ботанічні дослідження розпочато [[Бессер Віллібальд Готлібович|Бессером]] та [[Анджейовський Антон Лукіянович|А. Андржейовським]], що зафіксовано у їхніх працях.
 
Значна частина території (більше 93%) заповідника вкрита дубово-грабовими, грабово-дубовими, дубово-грабово-ясеневими та дубово-буковими лісами. Є і чисті бучини незначної площі, східна межа поширення яких проходить саме в заповіднику. У підліску переважають бруслини європейська та бородавчаста, гордовина, [[ліщина звичайна]], свидина.
 
[[Флора]] заповідника нараховує близько 1000 видів вищих судинних рослин із значною часткою рідкісних, ендемічних, реліктових і примежово-ареальних видів. До Червоної книги України занесено 44 види: [[ясенець білий]], [[шиверекія подільська|шиверекію подільську]], [[цибуля ведмежа|цибулю ведмежу]], астранцію велику, лунарію оживаючу, лілію лісову, [[крокус Гейфеля]] (зростає на цій території на межі свого ареалу), 12 видів орхідних, серед яких [[зозулині черевички справжні]], [[любка дволиста]], [[гніздівка звичайна]] та інші, до Європейського червоного списку&nbsp;— 6 видів рослин.
 
Незначними за площею, але унікальними є ділянки степової, наскельно-степової та лучно-степової рослинності з рідкісними формаціями осоки низької, ковили волосистої та пірчастої. Тут, крім характерних степових видів, росте багато волино-подільських ендемічних та примежово-ареальних видів: [[шавлія зарослева]] і [[шавлія кременецька|кременецька]], [[шиверекія подільська]], [[самосил гірський]], [[змієголовник австрійський]], [[аконіт кущистий]] і [[аконіт шерстистовусий|шерстистовусий]], [[ясенець білий]], ковили [[ковила пірчаста|пірчаста]] та [[ковила волосиста|волосиста]], [[вівсюнець Бессера]], [[ломиніс цілолистий]], [[півники угорські]], [[цибуля подільська]], [[молочай волинський]], зіноваті [[зіновать біла|біла]], [[зіновать подільська|подільська]] та [[зіновать Блоцького|Блоцького]], [[відкасник осотоподібний]].
 
На території заповідника підтверджено зростання 160 видів мохоподібних, 188&nbsp;— лишайників, 369 видів грибів. Місцева флора багата медоносними, лікарськими та вітамінними рослинами. Тут охороняються також багато регіонально рідкісних видів: [[авринія скельна]], [[гадючник шестипелюстковий]], [[перстач білий]], [[півники злаколисті]], [[півники угорські]], [[холодок лікарський]], [[цибуля гірська]] і інші.
 
До Зеленої книги України віднесено 7 рослинних угруповань: 2 лісових і 5 степових угруповань.
 
=== Фауна ===
[[Файл:Bohyt kunyci 2008 102 1892.jpg|thumb|200px|right|Куниці у медоборських лісах]]
Різновікові деревостани, висока залісненість схилів, перемежування їх із степовими ділянками, що поросли різнотрав'ям і островами ягідних кущів, створюють сприятливі умови для оселення тварин, які утворюють типову [[лісостеп]]ову групу. У заповіднику трапляються усі фонові види Подільсько-Придністровського зоогеографічного району. Із фауни безхребетних на сьогодні виявлено понад 2500 видів комах, з яких 22 занесено до Червоної книги України. Серед них: [[жук-олень]], [[Мнемозина (метелик)|мнемозина]], [[махаон (метелик)|махаон]],[[вусач мускусний]], [[сатурнія руда]], [[джміль моховий]], [[стрічкарка блакитна]],[[ксилокопа звичайна]] тощо.
 
Із хребетних на заповідній території виявлено 9 видів риб, 11&nbsp;— земноводних, 7&nbsp;— плазунів. [[Орнітофауна]] є найчисельнішою групою хребетних у заповіднику і нараховує 188 видів. В основному це типові для даної території види, із яких 14 занесені до [[Червона книга України|Червоної книги України]]. Це [[підорлик малий]] та [[підорлик великий|великий]], [[лунь польовий]], [[кам'яний дрізд]], [[сипуха]], [[сова довгохвоста]], [[сорокопуд сірий]] та інші. Ссавці у заповіднику представлені 47 видами. Звичайними тут є представники гризунів та хижих. Із великих звірів на заповідній території можна зустріти [[козуля європейська|козулю європейську]], [[свиня дика|свиню дику]], [[лисиця звичайна|лисицю]]. В межах заповідника проживає 6 видів ссавців, занесених до Червоної книги України: [[борсук]], [[горностай]] та 4 види рукокрилих. Загалом охороняються 34 «червонокнижні» види тварин. Тут мешкають також 7 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку: [[нічниця велика]], [[вухань бурий]], [[Деркач (птах)|деркач]], [[слимак виноградний]], [[жук-самітник]] і ін. Особливої уваги заслуговують [[рукокрилі]], які населяють печеру «Перлина» та інші, переважно невеликі печери. У тому числі [[вечірниця мала]], [[підковоніс малий]] та [[нічниця довговуха]]. У великій кількості представлена [[нічниця велика]]&nbsp;— вид, занесений до Червоної книги України та Європейського червоного списку.
 
== Історична цінність ==
Багатою є територія заповідника на історичні пам'ятки, які датуються Х—ХІІІ ст. Археологами виявлено язичницькі святилища Х—ХІІІ ст. У той період тут одночасно функціонувало три різнотипні городища-святилища: [[Богит]], [[Ґовда (городище)|Ґовда]] та [[Звенигород (городище)|Звенигород]]. Найкраще збереженим виявилось капище на горі [[Богит]], де в Х—ХІІІ ст. стояв всесвітньовідомий [[Збруцький ідол]] ([[Святовит]]), який відображав божество слов'ян. Цю унікальну історико-культурну пам'ятку було знайдено 1848 року в р. [[Збруч]], поблизу с. [[Личківці]]в.
 
На території городищ-святилищ знайдено та досліджено хлібні печі, жертовні колодязі та довгі будинки-контини, у яких, як свідчать письмові джерела, слов'яни-язичники збирались для виконання обрядів. Функціювання городищ-святилищ та обслуговування прочан забезпечували селища-супутники, яких тут відомо 15. Розташовувались вони неподалік городищ. Ці слов'янські городища-святилища разом із селищами-супутниками становлять єдиний археологічний комплекс&nbsp;— «[[Збручанський культовий центр|Збруцький культовий центр]]». Важливу роль у його діяльності відіграли цілющі джерела, які існують донині.
== Див. також ==
* [[Кременецькі гори (національний парк)]]
 
== Джерела ==
* [http://www.ukrain.travel/dr-uk/3123-pryrodnyj-zapovidnyk-medobory.html Інформація на сайті "«Україна"»]
* [http://www.infotour.org.ua/turyzm/zapovidnyk-medobory Природний заповідник «Медобори»]
* [http://ukrainaincognita.com/ternopilska-oblast/pidvolochynskyi-raion/pryrodnyi-zapovidnyk-medobory Інформація на сайті ukrainaincognita.com]
 
{{Природоохоронні території загальнодержавного значення в Україні}}
{{Природоохоронні території загальнодержавного значення Тернопільської області}}
 
[[Категорія:Природні заповідники України]]