Вікіпедія

Якуб'як Василь Іванович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{в роботі}}
{{Музикант
| Ім'я = Василь Іванович Якуб'як
Рядок 34 ⟶ 33:
 
== Біографія ==
Народився [[23 лютого]] [[1912]] року в смт. [[Печеніжин]]і, тепер [[Коломийський район|Коломийського району]] на [[Івано-Франківська область|Івано-Франківщині]]. У 1923 році закінчив місцеву народну п'ятикласову школу, а у 1931 р. — Коломийську гімназію (класичний тип). У гімназії опанував теоретичні основи музики та гру на скрипці, одержав ґрунтовні знання з німецької та польської мов, загальні гуманітарні знання. Після закінчення гімназії вступаєвступив  в Коломийську філію [[Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка|Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка]] за спеціальністю скрипка, [[теорія  музики]]. Під час навчання слухає лекції таких відомих музикантів, як [[Борис Кудрик]] та [[Станіслав Людкевич]]. Після закінчення академії у 1934 р. керує єврейським хором та оркестром, студентським хором львівських Богословівбогословів та іншими самодіяльними колективами.
 
=== Навчання в Львівській греко­-католицькій духовній семінарії Святого Духа ===
Протягом 1935–1939 &nbsp;рр. стаціонарно навчався у [[Львівська духовна семінарія Святого Духа|Львівської греко­-католицької духовній семінарії Святого Духа]]. Тут, окрім поглибленого вивчення богословських наук, історії стародавньої філософії Заходу та музичної культури, студентам надавалася широка можливість практично реалізувати свій творчий потенціал через залучення до активної концертно-виконавської діяльності. В семінарії діяв відомий чоловічий хор, у якому Василь Якуб'як спочатку був виконавцем, а у 1937 році став [[диригент]]ом<ref>[http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/4223/file.pdf Так,Хор 28Богословської лютогоакадемії 1937у рокуЛьвові в заліпам'ять духовноїотця семінаріїМаркіяна відбувся(Спомин авторськийучасника літературно-музичний вечір, на якому в присутності [[Йосиф Сліпий|Йосифа Сліпогохору)]],/ тодішньогоо. ректора [[Львівська духовна семінарія Святого Духа|Львівської греко­д-католицькоїр духовнійПетро семінаріїРоманишин Святого// Духа]]Шашкевичіяна.&nbsp;— виступив струнний квартетВіннпег, виконавши1983.&nbsp;— «Козачок»Ч. та «Marcia funebre»9 (траурний марш36-37) Василя Якуб'яка, арік також хор богословів під диригуванням Якуб'яка з піснею на слХХ.&nbsp;— АС. Шекерика23-Доникова «Клеплють коси»27.</ref>.
18 квітня 1937 року львівський хор «Боян», а також чоловічий хор вихованців духовної семінарії під орудою студента Василя Якуб'яка взяли активну участь в урочистостях, присвячених 100-річчю виходу в світ «[[Русалка Дністрова|Русалки Дністрової]]».
 
НаПід його батутою хор взяв&nbsp;участь&nbsp;в&nbsp;академіях&nbsp;на&nbsp;честь [[Йосафат митрополита(Кунцевич)|св. Йосафата]] (29 листопада  1936 р.), в урочистостях  до 300­-річчя  смерті  [[Андреймитрополит]]а  Шептицький[[Рутський Велямин Йосиф|АндреяРутського]], Шептицькоговиступав на авторському літературно-музичному вечорі 28 лютого 1937 року в залі духовної семінарії, на якому був присутній [[Йосиф Сліпий|Йосифа Сліпого]], тодішній ректор [[Львівська духовна семінарія Святого Духа|Львівської греко­-католицької духовній семінарії Святого Духа]]. Також 18 квітня того ж року хор брав активну участь в урочистостях, присвячених 100-річчю виходу в світ «[[Русалка Дністрова|Русалки Дністрової]]», а 13 грудня 1937&nbsp;р.на честь митрополита [[Андрей Шептицький|Андрея Шептицького]] хор семінаристів під проводом диригента Василя Якуб'яка відспівав [[Дмитро Бортнянський|Дмитра Бортнянського]] «Услиши, Боже, глас мой» та Г. Цельнера «Вальтазар».
 
Окрім хору при семінарії діяв і малий симфонічний оркестр, де Якуб'як грав на альті. Активну участь брав Василь Якуб'як й у струнному квартеті та чоловічому вокальному квартеті львівських богословів у складі: [[Задорожний Іван Михайлович|Іван Задорожний]] (І [[тенор]]), Василь Якуб'як (ІІ [[тенор]]), [[Матіяш Василь|Василь Матіяш]] ([[баритон]]), В. Василевич ([[бас]]). ▼
 
У 1938 році диригент симфонічного оркестру Артемій Цегельський, закінчивши богословські студії, передав керівництво оркестром диригентові хору Василеві Якуб'якові. На той час оркестр зріс не тільки якісно, але й кількісно і складався з 31-го оркестрового музиканта.
 
26 лютого 1939 року в залі духовної семінарії відбувся ще один авторський вечір, що розпочався піснею Василя Якуб'яка на слова [[Маркіян Шашкевич|Маркіяна Шашкевича]] «Підлисся» у виконанні чоловічого хору богословів. Другий відділ авторського вечора розпочав чоловічий вокальний квартет піснею В. Якуб'яка на сл.слова [[Богдан Лепкий|Богдана Б.Лепкого]] «Гостина», де партію ІІ тенора виконував автор. На завершення концерту прозвучав хоровий твір на вірші М. Гірського: «В 950-ліття» у мистецькому виконанні славного чоловічого хору львівських богословів під орудою диригента і композитора Василя Якуб'яка.▼
▲Окрім хору при семінарії діяв і малий симфонічний оркестр, де Якуб'як грав на альті. Активну участь брав Василь Якуб'як й у струнному квартеті та чоловічому вокальному квартеті львівських богословів у складі: [[Задорожний Іван Михайлович|Іван Задорожний]] (І [[тенор]]), Василь Якуб'як (ІІ [[тенор]]), [[Матіяш Василь|Василь Матіяш]] ([[баритон]]), В. Василевич ([[бас]]).
 
З початком війни 1939 року композитор емігрував до [[Польща|Польщі]], де кілька років працював канцеляристом у м. [[Скаржиско-Каменна]]. Восени 1941 року, приїхавши до Коломиї у відпустку,&nbsp;— одружився. Виховував двох синів&nbsp;— Ярему, який продовжив справу батька і став відомим музичним педагогом, науковцем, методистом і критиком<ref>[http://conservatory.lviv.ua/departments/kafedra-teoriji-muziki/ Кафедра теорії музики]</ref>, та Маркіяна, відомого перекладача з французької мови<ref>[http://www.ambafrance-ua.org/Laureati-Premiiyi-iim-G-SKOVORODI Лауреати Премії ім. Г. Сковороди]</ref>.▼
Важливу ділянку роботи в сфері самоосвіти семінаристів виконувала «Музично-Драматична Секція», яка була заснована в 1929 році. В обов'язки членів Секції входило написання наукових рефератів, тематика яких торкалася б їхньої майбутньої діяльності не тільки як проповідників Сло́ва Божого, але й організаторів культурно-мистецького та суспільно-просвітницького життя громади села чи міста. До послуг семінаристів були відповідні книги, журнали, брошури, часописи, а також кращі реферати й друковані статті самих студентів-богословів, які зберігалися у бібліотечних фондах Музично-Драматичної Секції. Так, у фондах цієї підручної бібліотеки зберігалася «Збірка коляд і щедрівок на мужеський хор», упорядником якої є композитор Василь Якуб'як. Перед новим 1938 роком Якуб'як уклав збірку з 11 коляд і щедрівок для чоловічого хору, де першим номером є коляда «Бог предвічний» у власній обробці. У збірці переважають коляди і щедрівки в обробці К. Стеценка, О. Нижанківського, Б. Кудрика, Т. Купчинського, І. Охримовича. Нотний рукопис збірки виконав В. Василевич 20 грудня 1938&nbsp;р. у Львові.
 
З 1941&nbsp;р. працював в м. Коломия в музичних школах, СШ №&nbsp;1, драмтеатрі. В 1943–1944 рр. був диригентом «Коломийського Бояна», а з 1944 по березень 1962&nbsp;рр. працював педагогом в коломийській 7­-річній музичній школі по класу теоретичних предметів та завідуючим циклом теоретичних предметів. Керує шкільним оркестром, приймає активну участь в громадській роботі школи та міста, виступає в складі квартету як виконавець (на альті) та диригент.
У домашньому архіві Василя Якуб'яка збереглася його друкована стаття з 1938&nbsp;р. під назвою «Косовиця в Печеніжині Коломийського повіту» [46, с. 57-59]. У ній розповідається про особливості косарської традиції, про спеціальні страви, які належаться косареві, а також детально описується весь косарський реманент, його місцеві назви тощо. Стаття проілюстрована нотним записом двох протяжних пісень, які співають косарі, хоча, на думку В. Якуб'яка, їх зміст нічим не зв'язаний з косовицею.▼
 
З березня 1962 року Василь Якуб'як працює на посаді артиста оркестру Коломийського українського драматичного театру ім. Я. Галана, але уже з 10 серпня 1962 року починає працювати в [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка|Дрогобицькому педагогічному інституті]] на посаді викладача, а згодом старшого викладача музично­теоретичних предметів на  кафедрі музики та співів. З  20 жовтня  1964 р. Василь Якуб'як&nbsp;— керівник секції музично­теоретичних предметів, а з 1.09.1965&nbsp;р., одночасно з об'єднанням музично­педагогічного факультету та факультету підготовки вчителів початкових класів,&nbsp;— стає деканом (пробув на цій посаді до 10 квітня 1968 р.). Односано працює в Дрогобицькому  музичному училищі.
Щільний графік навчального процесу, як і громадська та концертна діяльність, не завадили й персональним творчим звітам молодого композитора-богослова, про що свідчить програма авторського вечора, який відбувся 26 лютого 1939 року в залі духовної семінарії. Вечір розпочався піснею В.Якуб'яка на сл. М.Шашкевича «Підлисся» у виконанні чоловічого хору богословів.
 
▲Другий відділ авторського вечора розпочав чоловічий вокальний квартет піснею В. Якуб'яка на сл. Б.Лепкого «Гостина», де партію ІІ тенора виконував автор. На завершення концерту прозвучав хоровий твір на вірші М.Гірського: «В 950-ліття» у мистецькому виконанні славного чоловічого хору львівських богословів під орудою диригента і композитора Василя Якуб'яка.
▲З початком війни 1939 року композитор емігрував до [[Польща|Польщі]], де кілька років працював канцеляристом у м. [[Скаржиско-Каменна]]. Восени 1941 року, приїхавши до Коломиї у відпустку,&nbsp;— одружився. Виховував двох синів&nbsp;— Ярему, який продовжив справу батька і став відомим музичним педагогом, науковцем, методистом і критиком<ref>[http://conservatory.lviv.ua/departments/kafedra-teoriji-muziki/ Кафедра теорії музики]</ref>, та Маркіяна, відомого перекладача з французької мови<ref>[http://www.ambafrance-ua.org/Laureati-Premiiyi-iim-G-SKOVORODI Лауреати Премії ім. Г. Сковороди]</ref>.
 
Помер Василь Якуб'як 21 лютого 1981 року у [[Львів|Львові]], похований на кладовищі одного з львівських масивів у с. [[Кривчиці]].
 
=== І Крайовий конкурс хорів Галичини ===
== Творчий доробок ==▼
Важливим рубежем професійного становлення і визнання В. Якуб'яка як хорового диригента стала перемога на І Крайовому конкурсі хорів Галичини, присвяченому сторіччю від дня народження основоположника української класичної музики [[Микола Лисенко|Миколи Лисенка]]. ▼
Серед пісенної творчості композитора значне місце займають пісні для дітей. Василь Якуб'як створював пісні на вірші таких поетів як [[Богдан Лепкий]], [[Николишин Дмитро Васильович|Дмитро Николишин]], [[Пушик Степан Григорович|Степан Пушик]], [[Скунць Петро Миколайович|Петро Скунць]], М. Хромей, [[Шалата Михайло Йосипович|Михайло Шалата]], [[Маркіян Шашкевич]], А. Шекерик-Доників, [[Шкрумеляк Юрій Андрійович|Юрій Шкрумеляк]] та інші. Декілька дитячих пісень митець написав на власні вірші. Але найрезультативнішим, мабуть, був творчий тандем композитора з молодим коломийський поетом [[Юзюк Іван Семенович|Іваном Юзюком]]. Разом вони створили близько півтора десятка різножанрових (хорових, ансамблевих, сольних) пісень, 11 з яких для дітей молодшого шкільного віку. Дбаючи про виховання дітей, композитор створив цілий цикл пісень з метою комплексного виховання (патріотичного, естетичного, морального, фізичного, трудового).▼
 
У 1942 році Інститут народної творчості у Львові за ініціативи його директора, професора о. [[Северин Сапрун|Северина Сапруна]] організували І Крайовий конкурс українських хорів [[Галичина|Галичини]], [[Полісся]], [[Холмщина|Холмщини]] до сторіччя від дня народження [[Микола Лисенко|Миколи Лисенка]]: «Та забіліли сніги», «Ой що ж бо то за ворон», «Гей, не дивуйте»<ref name="тиждень">[http://tyzhden.ua/History/45487 Як відзначали ювілеї Миколи Лисенка у першій половині ХХ століття]</ref>.. Умови конкурсу були доволі жорсткі. Кожен хоровий колектив мав підготувати щонайменше три хорові твори Лисенка. При оцінюванні враховували інтерпретацію пісенного виконання, зіспіваність, одяг співаків, навіть дисципліну.
Композитор створив замкнутий цикл пісень для дітей, охопивши всі пори року: «Весна-весняночка», «Літо», «Осінь», «Зима».
 
Василь Якуб'як на запрошення Мар'яна Степаняка став диригентом хору рідного села [[Печеніжин]], до якого було відібрано 28 учасників, десятеро з яких самі були диригентами. Хор успішно відбув повітовий конкурс, після якого зі 163 колективів лише 72 було допущено до окружного конкурсу. Згодом колектив дійшов і до перегляду у Львові, куди потрапили тридцять найкращих. Із них 16&nbsp;— сільських, 10&nbsp;— містечкових і 4 репрезентативних великоміських: Дрогобицький і [[Івано-Франківськ|Станіславівський]] «Бояни», [[Івано-Франківськ|Станіславівська]] «Думка» та Львівська «Сурма»<ref name="Хор нескорених">[http://news.if.ua/news/21915.html Хор нескорених]</ref>.
З розвитком музичної освіти в Галичині все більше відчувалася нестача спеціальної навчально-методичної літератури, що спонукало Василя Якуб'яка до створення «Музичного букваря» для дітей музичних шкіл. Його працю високо оцінив [[Станіслав Людкевич]].▼
 
УЗ неділю,31 липня до 2 серпня, після урочистого Богослужіння, хористи знову1942 зібралисяроку ввідбувався залі оперного театру. Журі оголосило результатифінал конкурсу. Першіу три сільські йЛьвові, містечковіна хори одержали цінні нагороди й перехідні призи.якому Василь Якуб'як був нагороджений як найкращий диригент сільських хорів лавровим вінком переможця, срібною диригентською паличкою, відповідними грамотами, грошовою премією (500 зл.[[злотий|злотих]]) та перехідним подарунком&nbsp;— срібною вазою. Печеніжинський чоловічий хор серед сільських хорів зайняв 2-ге місце. Печеніжинцям відкрилася пряма дорога до участи у фестивалі української пісні, який мав незабаром відбутися у [[Львівський оперний театр|львівській опері]].▼
Значним творчим досягненням Василя Якуб'яка є його [[кантата]] «Пісня радості й хвали». Композитор серйозно поставився до написання доволі великого твору циклічної форми з наявністю хорів, солістів, читців та симфонічного оркестру. Кантата поділена на п'ять частин: «Вступ», «Радість визволення», «Розправа з фашистським гадом», «Рвіте зілля на весілля» і «Фінал». Вступ до кантати починає оркестр веселим коломийковим ритмом. «Дзвени, дзвени, наша пісне»,&nbsp;— співає мішаний хор про те, що навіки пропала панська влада і сваволя. Пісня пройнята пафосом героїчної боротьби українського народу проти поневолювачів. Нові й нові мотиви розвивають головну тему і вона набуває урочистого звучання. Лунає прекрасна мелодія на слова: «Ой, Карпати, рідні гори»,&nbsp;— найкраща і найсильніша частина твору (після урочистого фіналу). Це почалася друга частина кантати&nbsp;— «Радість визволення». І раптом на тривожній ноті мелодія обривається: для українського народу почались важкі дні «меча і руїни»&nbsp;— боротьба з фашистськими окупантами. Оркестр хроматичними ходами ілюструє занепокоєння, а жіночий хор на фоні органної ноти (імітація гуцульської дуди) співає пісню, навіяну тугою та жалем.
 
▲== Творчий доробок ==
У героїчних звершеннях кувалася історична перемога народу України. Кантата закінчується урочисто-піднесеними акордами «Рвімо зілля на весілля» та «Слава».
* музика до драми «[[Тіні забутих предків (повість)|Тіні забутих предків]]» [[Михайло Коцюбинський|Михайла Коцюбинського]], 
* [[кантата]] «Пісня радості й хвали» (сл. [[Шкрумеляк Юрій Андрійович|Ю. Шкрумеляк]]) для хору з оркестром, 
* одночастинна  [[соната]] «Фортепіанний  Квінтет»,  
* [[сюїта]]  «В'язанка народних пісень» для мандолінного та струнного оркестрів, 
* «Пісня  стебницьких  калійників» (сл. М. Шалати), 
* сюїта  з [[опера|опери]]  «[[Запорожець  за Дунаєм]]», 
* гармонізація й інструментовка «Вія» для оркестру (малий симфонічний), 
* «Фантазія g-­moll»,
* марш «Вперед» для духового оркестру, 
* «Таємнича печера» для оркестру, 
* «Колискова» (сл. народні) для жіночого квартету з фортепіано, 
* «А радість грає, грає» (сл. В. Якуб'як) для жіночого квартету,
* «Вечірня  пісня»  для  труби  з фортепіано, 
* танок «Словянка» для естрадного оркестру.
 
Значним творчим досягненням Василя Якуб'яка є його [[кантата]] «Пісня радості й хвали». Композитор серйозно поставився до написання доволі великого твору циклічної форми з наявністю хорів, солістів, читців та симфонічного оркестру. Кантата поділена на п'ять частин: «Вступ», «Радість визволення», «Розправа з фашистським гадом», «Рвіте зілля на весілля» і «Фінал». Кантата побудована на гуцульських мотивах і збагачена власною авторською фантазією, полонить слухача безпосередністю, мелодійністю та живим ритмом. Двічі кантата «Пісня радості й хвали» виконувалась у [[Коломия|Коломиї]] (1959, 1960), чотири рази у [[Дрогобич]]і (1964, 1965, 1969,1972) та один раз по телебаченню (1965).
 
В доробку композитора також ряд творів для скрипки з фортепіано (танок «Коломийка», «Вальс  g­-moll», «Танок  g­-moll», «Етюд a-moll») та для струнного квартету («Скерцо», варіації «Козачок», «Marcia funebre»), багато творів для чоловічих квартетів (варіації, танго, пісні), чоловічих хорів без супроводу («Підлисся», «Шумить Дніпро», «Клеплють коси» та ін.) та солоспівів&nbsp;— «Дівчино Кохана» та «Вийди, дівчино» (сл. М. Хромей)<ref>[http://drohobych.net/ddpu/molod_i_runok/2012/8(91)%202012.pdf Мартинів Л.&nbsp;І.&nbsp;Нова сторінка творчості Василя Якуб'яка (до 100-х роковин з дня народження)]/ Любомир Мартинів // Щомісячний науково-педагогічний журнал «Молодь і ринок».&nbsp;— №&nbsp;8 (91), серпень 2012,&nbsp;— С. 144–148</ref>.
Двічі кантата «Пісня радості й хвали» виконувалась у Коломиї (1959, 1960), чотири рази у Дрогобичі (1964,1965,1969, 1972) та один раз по телебаченню (1965).
 
Окрім концертно-виконавської діяльності Василь Якуб'як брав участь у науковій діяльності. У фондах збереглися «Збірка коляд і щедрівок на мужеський хор» 1938&nbsp;р. з 11 коляд і щедрівок для чоловічого хору, де першим номером є коляда «[[Бог предвічний]]» у власній обробці. У збірці переважають коляди і щедрівки в обробці [[Стеценко Кирило Григорович|Кирила Стеценка]], [[Остап Нижанківський|Остапа Нижанківського]], [[Борис Кудрик|Бориса Кудрика]], Т. Купчинського, І. Охримовича. Нотний рукопис збірки виконав В. Василевич 20 грудня 1938&nbsp;р. у Львові.
▲Важливим рубежем професійного становлення і визнання В. Якуб'яка як хорового диригента стала перемога на І Крайовому конкурсі хорів Галичини, присвяченому сторіччю від дня народження основоположника української класичної музики [[Микола Лисенко|Миколи Лисенка]].
 
▲Серед пісенної творчості композитора значне місце займають пісні для дітей. Василь Якуб'як створював пісні на вірші таких поетів як [[Богдан Лепкий]], [[Николишин Дмитро Васильович|Дмитро Николишин]], [[Пушик Степан Григорович|Степан Пушик]], [[Скунць Петро Миколайович|Петро Скунць]], М. Хромей, [[Шалата Михайло Йосипович|Михайло Шалата]], [[Маркіян Шашкевич]], А. Шекерик-Доників, [[Шкрумеляк Юрій Андрійович|Юрій Шкрумеляк]] та інші. Декілька дитячих пісень митець написав на власні вірші. Але найрезультативнішим, мабуть, був творчий тандем композитора з молодим коломийський поетом [[Юзюк Іван Семенович|Іваном Юзюком]]. Разом вони створили близько півтора десятка різножанрових (хорових, ансамблевих, сольних) пісень, 11 з яких для дітей молодшого шкільного віку. Дбаючи про виховання дітей, композитор створив цілий цикл пісень з метою комплексного виховання (патріотичного, естетичного, морального, фізичного, трудового).
Настав 1942-й. Населення Галичини знемагало від голоду. Окупаційна німецька влада всіляко придушувала прагнення українців до самовизначення. І все ж печеніжинці без вагань підтримали ідею ентузіаста хорового співу, професора о. Северина Сапруна провести І Крайовий конкурс українських хорів Галичини, Полісся, Холмщини. Умови конкурсу були доволі жорсткі. Кожен хоровий колектив мав підготувати щонайменше три хорові твори Лисенка. При оцінюванні враховували інтерпретацію пісенного виконання, зіспіваність, одяг співаків, навіть дисципліну.
 
▲У домашньому архіві Василя Якуб'яка збереглася його друкована стаття з 1938&nbsp;р. під назвою «Косовиця в Печеніжині Коломийського повіту» [46, с. 57-59]. У ній розповідається про особливості косарської традиції, про спеціальні страви, які належаться косареві, а також детально описується весь косарський реманент, його місцеві назви тощо. Стаття проілюстрована нотним записом двох протяжних пісень, які співають косарі, хоча, на думку В. Якуб'яка, їх зміст нічим не зв'язаний з косовицею.
У печеніжинському хорі після ретельного прослуховування було відібрано 28 учасників, десятеро з яких самі були диригентами. Почалися щоденні підготовчі проби, які провадив Мар'ян Степаняк. Спеціально зі Львова приїздив головний диригент Василь Якуб'як. Він вимагав від кожного співака правильного інтонування та високої культури співу.
 
▲З розвитком музичної освіти в Галичині все більше відчувалася нестача спеціальної навчально-методичної літератури, що спонукало Василя Якуб'яка до створення «Музичного букваря» для дітей музичних шкіл. Його працю високо оцінив [[Станіслав Людкевич]].
Хор успішно відбув повітовий конкурс, після якого зі 163 колективів лише 72 було допущено до окружного конкурсу. До перегляду у Львові зосталося тільки 26 найкращих хорів з Лемківщини, Галичини й Посяння. Це право вибороли й печеніжинці.
 
В репертуарі були твори: «Та забіліли сніги», «Ой що ж бо то за ворон», «Гей, не дивуйте»…
 
Конкурс закінчився в суботу, 1 серпня. Всі співаки на чолі зі своїми диригентами, з піснею на устах пройшли пішки до Святоюрської гори, де відбулася зустріч з митрополитом Андреєм Шептицьким. На знак привітання присутні натхненно проінтерпретували «Боже великий, єдиний», а зворушений митрополит Шептицький передав усім хористам своє Архипастирське благословення.
 
▲У неділю, 2 серпня, після урочистого Богослужіння, хористи знову зібралися в залі оперного театру. Журі оголосило результати конкурсу. Перші три сільські й містечкові хори одержали цінні нагороди й перехідні призи. Василь Якуб'як був нагороджений лавровим вінком переможця, срібною диригентською паличкою, відповідними грамотами, грошовою премією (500 зл.) та перехідним подарунком&nbsp;— срібною вазою. Печеніжинцям відкрилася пряма дорога до участи у фестивалі української пісні, який мав незабаром відбутися у львівській опері.
 
Дуже величним було закінчення фестивалю. Зведений хор з 1300 хористів виконав Лисенкове «Ой діброво, темний гаю», а на закінчення&nbsp;— «Час додому, час».
 
{{Bio-stub}}
{{Стиль}}
{{Чистити}}
 
== Примітки ==
Рядок 97:
 
== Посилання ==
* [http://mubis.com.ua/index.php/composers?view=person&id%5B0%5D=566 Василь Якуб'як] на сайті Музична бібліотека▼
* [http://news.if.ua/news/21915.html Хор нескорених]
* [http://drohobych.net/ddpu/molod_i_runok/2012/8(91)%202012.pdf Мартинів Л.&nbsp;І.&nbsp;Нова сторінка творчості Василя Якуб'яка (до 100-х роковин з дня народження)]/ Любомир Мартинів // Щомісячний науково-педагогічний журнал «Молодь і ринок».&nbsp;— №&nbsp;8 (91), серпень 2012,&nbsp;— С. 144–148]
▲* [http://mubis.com.ua/index.php/composers?view=person&id%5B0%5D=566 Василь Якуб'як]
* [http://www.drohobych.net/ddpu/molod_i_runok/2012/8(91)%202012.pdf НОВА СТОРІНКА ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ ЯКУБ'ЯКА]
 
[[Категорія:Українські диригенти]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Якуб%27як_Василь_Іванович