Арсен: відмінності між версіями

'''Арсен''' (As)&nbsp;— [[хімічний елемент]] з [[атомний номер|атомним номером]] 33, [[проста речовина|простою речовиною]] якого є напівметал '''арсен''' (миш'як). За звичайних умов найстійкіший металічний або сірий арсен&nbsp;— сірі кристали, крихкі. Реагує з киснем. Сплавляється з деякими металами, утворюючи [[Арсеніди природні|арсеніди]]. Сполуки арсену дуже отруйні. <!-- Домішки: ''Sb, Ag, Fe, Ni, S, Bi, Ba''. -->

У середні віки арсен відомий у вигляді [[Аурипігмент|аурипігменту]] (As₂S₃) та [[Реальгар|реальгару]] (As₄S₄) які були описані ще в часи [[Арістотель|Арістотеля]]. З ІІІ століття ношоїнашої ери (Ляйденський папірус) відомі ці сполуки у використанні для забарвлення [[срібло|срібла]] в золотий, а міді в білий кольори. Алхіміки у середньовічній роботі «''Фізика і містика''» припускали спорідненість [[сірка|сірки]] і [[ртуть|ртуті]]. Арсен (ІІІ)-сульфід використовувався як фарба для малювання, засіб для усування волося на тілі а також проти легеневих хвороб.

<br/>В середні віки також Арсен (ІІІ)-оксид було знайдено в димі плавильних печей. [[Альберт Великий|Альбетрус Маґнус]] описав вперше добування арсену відновленням його вугіллям у 1250 році. Його вважають відкривачем арсену. [[Теофраст Парацельс|Парацельс]] у XVI столліттістолітті ввів елемент до переліку лікувальних засобів.

Відкриття способу отримання так званого металевого арсену («сірого миш'яку») приписують знаменитому середньовічному алхіміку [[Альберт Великий|Альберту Великому]], що жив у XIII&nbsp;ст. Однак набагато раніше грецькі та арабські алхіміки вміли отримувати арсен у вільному вигляді, нагріваючи «білий арсен» (те, що це триоксид арсену, а не проста речовина, було виявлено лише в 1789&nbsp;р. [[Лавуазьє Антуан Лоран|А.&nbsp;Л.&nbsp;Лавуазьє]], який і присвоїв елементу назву «арсенікум») з різними органічними речовинами. Існує безліч способів одержання арсену: [[сублімація|сублімацією]] природного арсену, способом термічного розкладання арсенового [[колчедан]]у, відновленням арсеновмісноогоарсеновмісного ангідриду та ін. Сьогодні для отримання металевого арсену найчастіше нагрівають [[арсенопірит]] у муфельних печах без доступу повітря. При цьому вивільняється арсен, пари якого конденсуються і перетворюються на твердий арсен в залізних трубках, що виступають з печей, і знаходяться в особливих керамісних приймачах. Залишок в печах потім нагрівають при доступі повітря, і тоді арсен перетворюється на As₂O₃. Металевий арсен виробляють в досить незначних кількостях, і головна частина арсенвмісних руд переробляють на білий арсен, тобто в триоксид арсену&nbsp;— арсенистий ангідрид As₂О₃.