Розп'яття на хресті: відмінності між версіями

Засудженому на [[смерть]] прибивали [[цвях|цвяхами]]ами руки і ноги до кінців [[хрест]]а чи фіксували кінцівки за допомогою [[мотузка|мотузок]]. Цвяхи при цьому вбивали не в долоні, а в [[зап'ястя]], оскільки вбиті в долоні цвяхи не утримали б тіло на хресті,— під вагою засудженого цвяхи прорізали б тканини кінцівок і засуджений впав би з хреста.

Страта ця була відома в [[Вавилон|Вавилоні]]і, [[Греція|Греції]], Палестині, Карфагені, але особливого поширення отримала в Стародавньому Римі, де стала основним видом болісної страти. Так стратили особливо небезпечних злочинців (бунтівників, зрадників, вбивць і т.д.) У Стародавньому Римі у разі вбивства господаря будинку всі раби, які проживали в будинку незалежно від статі і віку підлягали розп'яттю. Існує також згадування (Біблія, книга Ісуса Навина 8, 29 і 10; 26) про те, що розп'яття також застосовувалося в Палестині по відношенню до полонених царів. Розп'яті були й учасники повстання [[Спартак]]а.