Українська школа в польськомовній літературі: відмінності між версіями

'''Українська школа в польській літературі''', термін, вжитий уперше [[1837]] поль. письм. А. Тишинським і поширений пізніше також в укр. літературознавстві на означення групи поль. поетів і письм. доби романтизму, які в своїй творчості зверталися до укр. іст. тематики, описів побуту і природи, фолкльору тощо. До них зараховують Тимка Падуру, що писав укр. мовою («Ukrainky»), А. Мальчевського («Maria»), автора поеми про гайдамацьке повстання «Zamek Kaniowski» С. Ґощинського, визнаного за найбільш типового представника цієї школи, Б. Ю. Залєського («Dumka hetmana Kosinskiego», «Dumka Mazepy», зб. поезій «Duch od stepu», «Tarasowa mohyla» тощо); Ю. Словацького (у романтичному насвітленні леґенда про юнацькі любовні пригоди майбутнього гетьмана України в поемі «Mazepa», картини укр. природи й побуту в «Baniowski», «Sen srebmy Salomei»); В. Поля (геогр. й етногр. опис укр. земель як частини Речі Посполитої в «Pieśń o ziemi naszej»); М. Чайковського (повісті а укр. життя: про козака-віщуна, який передрікає упадок Польщі — «Wernyhora», про І. Виговського — «Hetman Ukrainy»); M. Ґрабовського, приятеля П. Куліша й співр. «Записок о Южной Руси», автора повістей з укр. життя («Koliszczyzna і stepy», «Stanica hulajpolska», «Zamieć w stepach»); Й. Коженьовського (укр. мотиви в повістях: «Chata za wsia», «Ostap Bodnarczuk», «Ulana», «Jaryna»). Традиції У.ш. тривають донині в творчості багатьох поль. письм. (С. Вінценц, Є. Єнджеєвіч, Ю. Лободовський тощо).

 

 

===Література===

* [[Енциклопедія українознавства]]