Гончар Овсій Іванович: відмінності між версіями

нема опису редагування
[перевірена версія][перевірена версія]
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
'''Отаман Бурлака ''' (справжнє ім'я — '''Гончар Овсій Іванович'''); {{н}} [[1888]] — {{†}}[[1921]]) — відомий громадський і військовий діяч на Київщині у 1917–1921 роках — періоду Української національно-визвольної революції. Активно підтримав революційні події 1917 року в Україні. У 1917 році заснував у своїй хаті (с. [[Червона Мотовилівка|Казенна Мотовилівка]]) «[[Просвіта|Просвіту]]» ім. Бориса Грінченка, яку більшовики 1919 року з лютої ненависті до нього розграбували і спалили. Був дуже освіченою людиною і тому того ж 1917 року Генеральним Секретаріатом [[Центральна Рада|Центральної Ради]] був призначений головою Васильківської повітової земельної управи.
 
Одним із перших взявся творити відділи Вільного козацтва на Київщині. Саме вони стали потім основою війська УНР у Мотовилівському краї. Коли у лютому 1919 року у краї почала встановлюватися більшовицька влада, організував у березні-квітні 1919 року гучне масове повстання в повіті на теренах Фастівщини і Васильківщини, прийнявши назву отамана Бурлаки. Узгоджував свої дії з [[отаман Зелений|отаманом Зеленим]] і отримував від нього підтримку. Як організатор [[Васильківське повстання 1919|Васильківського повстання]] (навесні [[1919]] року), до якого приєдналися селяни [[Борова (Фастівський район)|Борової]], Мотовилівки, [[Оленівка (Фастівський район)|Оленівки]], Марьянівки, Руликова, Барахтів, Глевахи, Великої Вільшанки, Яцків, Митниці, Крушинки та інших сіл повіту, виявив себе вмілим військовим і пропагандистським керівником. Кількість вояків його загону нараховувала в окремі періоди до 8000 чоловік. Тільки зняті з фронту додаткові регулярні червоноармійські підрозділи змогли у 1919 році розсіяти його козаків і на недовгий час поновити відносний контроль над землями Фастівщини і Васильківщини.
 
8-10 квітня [[1919]] разом з отаманами [[Струк Ілько Тимофійович|Струком]] та [[Терпило Данило Ількович|Зеленим]] здійснював керівництво [[Куренівське повстання|Куренівським повстанням]] проти більшовиків. Тоді повстанцям удалося на короткий час оволодіти [[Київ|Києвом]] і значною мірою паралізувати більшовицькі структури на Київщині.
 
Як організатор [[Васильківське повстання 1919|Васильківського повстання]] (навесні [[1919]] року), до якого приєдналися селяни [[Борова (Фастівський район)|Борової]], Мотовилівки, [[Оленівка (Фастівський район)|Оленівки]], Мар'янівки, Руликова, Барахтів, Глевахи, Великої Вільшанки, Яцків, Митниці, Крушинки та інших сіл повіту, виявив себе вмілим військовим і пропагандистським керівником. Кількість вояків його загону нараховувала в окремі періоди до 8000 чоловік. Тільки зняті з фронту додаткові регулярні червоноармійські підрозділи змогли у 1919 році розсіяти його козаків і на недовгий час поновити відносний контроль над землями Фастівщини і Васильківщини.
 
У 1921 році був арештований і вивезений у [[Харків]] до в'язниці на [[Холодна_гора_(місцевість)|Холодній Горі]]. З в'язниці втік, але незабаром загинув у перестрілці.
1413

редагувань