Українська ідентичність: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Українство''' – збірне поняття, що охоплює і етнічних, і політичних [[Українці|українців]], а також представників [[Українська діаспора|української діаспори]].
Системоутворюючим фактором буття українства як великої соціальної групи є українськість в її етнічній, культурно-мистецькій, громадянсько-політичній та інших формах.
Рядок 12:
З кінця ХІХ – початку ХХ ст. поняття асоціювалося з [[Український національний рух|українським національним рухом]] та відображало свідому настанову на вибір українськості як життєвої позиції<ref>Грабовська І. М. «Українство» як категорія наукового аналізу // Дні науки філософського факультету – 2014. Міжн. наук. конф. – К.: ВПЦ «Київський університет, 2014. – С.144–146.</ref>.
У сучасному українознавстві та суміжних науках (зокрема, історії України) ідеться про широке синтетичне розуміння українства, в якому поєднано різні природні, соціокультурні та інші виміри. Українство визначається наявністю хоча б однієї з чотирьох ознак:
* етнічне походження та самоідентифікація;
* усвідомлення спільної з іншими представниками українського етносу історичної долі та часової перспективи;
Рядок 18:
* свідома діяльність з поширення української культури.
В першому та другому випадках йдеться про ідентичність як соціально-психологічну основу українства; у третьому та четвертому – про активні прояви українськості, себто діяльність, присвячену поширенню форм та ідей [[Українська культура|української культури]].
Разом з тим, співпричетність до українського культурно-інформаційного простору може бути як підсумком пасивної етнізації, так і активного акту самовизначення особистості, усвідомлення себе частиною української нації. Тому до представників українства можна віднести не тільки українців за походженням, а і всіх тих, хто свідомо відносить себе до української спільноти, будучи учасником українського культурного та політичного буття. Себто, до кола поняття «українство» можна відносити як етнічних українців, так і активних та свідомих представників неукраїнців – тих, хто пов’язав свою долю з Україною, зокрема, здійснив вагомий внесок у розвиток української культури, науки, державності.
Такий підхід дозволяє розглядати українські [[Українці|етнос]] та [[Українська нація|націю]] як форми розвитку українства: у першому випадку це традиційна мовно-культурна спільнота, у другому ж – культурно-політична спільнота, що стає активним суб’єктом, здатним інтегрувати інші етнонаціональні елементи на даній території, у межах даної держави.
Етнічне походження, традиційна культура, антропологічний та господарсько-культурний тип, еко-географічні компоненти природного середовища прихильниками такого підходу розглядаються як об’єктивне підґрунтя, що закладає органічну основу для постання українства. У такому випадку не тільки свідоме сприйняття, розуміння та пропагування української культури, але і наявність у особистості українських ментальних ознак та відповідних неусвідомлюваних проявів українськості також є ознаками українства. Так, окрім таких видатних представників українства, як [[Михайло Максимович|М. Максимович]], [[П. Куліш]], [[Микола Костомаров|М. Костомаров]], [[Потебня Олександр Опанасович|О. Потебня]], [[Драгоманов Михайло Петрович|М. Драгоманов]], [[Юркевич Памфіл Данилович|П. Юркевич]], [[Чубинський Павло Платонович|П. Чубинський]], [[Житецький Павло Гнатович|П. Житецький]], [[Іван Франко|І. Франко]], [[Леся Українка]], до українства слід відносити і поляків [[Липинський В'ячеслав Казимирович|В. Липинського]] та [[Антонович Володимир Боніфатійович|В. Антоновича]], росіян [[Донцов Дмитро Іванович|Д. Донцова]] та [[Скрипник Микола Олексійович|М. Скрипника]], татарина [[Агатангел Кримський|А. Кримського]] та інших етнічних неукраїнців, що зробили вагомий внесок у розбудову українського соціуму, посилення національної самосвідомості, а також усіх теперішніх звичайних громадян, які особисто пов’язують свою долю з долею української нації. Але так само до українства слід відносити і етнічних українців, байдужих до своєї національної належності, навіть тих, що не ідентифікують себе з нацією. Тому такі, українці за походженням, видатні особистості, як [[Прокопович Феофан|Ф. Прокопович]] та [[Гоголь Микола Васильович|М. Гоголь]] по-своєму представляли українство, і своєрідні вияви їхньої українськості виявились у їхній соціальній та культурній діяльності<ref>Українознавство: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. М. І. Обушного. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – С. 18–29.</ref>.
| |||