Кирилівський монастир: відмінності між версіями

У повоєнний час у храмі провадилися великі протиаварійні роботи по зміцненню стін і [[фундамент]]ів, що [[деформація|деформувалися]] через руйнування древніх підземних ходів, зумовлені тим, що у 1953—1956 рр. стіни Кирилівської церкви в північно-східній частині несподівано почали [[просадка|просідати]], на них з'явились тріщини і створилась явна загроза відшарування [[тиньк]]у з фресками. За допомогою геологічних [[шурф]]ів під храмом виявили великі порожнини. У них закачали біля 300 м³ високоміцного цементного [[Розчин (будівництво)|розчину]], і під фундаментами Кирилівської церкви з'явилась нова міцна опора, завдяки якій осідання припинилось. Паралельно проводились професійні обміри і ґрунтовні історико-архітектурні дослідження церкви, здійснені архітектором — реставратором М. В. Холостенком.