Відкрити головне меню

Зміни

Правління Карла I Анжуйського було деспотичним. Всі важкі податки та монополії, введені [[Гогенштауфени|Гогенштауфенами]], було збережено та навіть примножено. Тисячі прибічників Гогенштауфенів були страчені, ув’язнені або вигнані. Всі [[Феод|лени]], подаровані [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріхом II]] та його синами [[Конрад IV|Конрадом IV]] і Манфредом, були конфісковані Карлом й передані потім французьким лицарям. Французи поводили себе в країні як завойовники.
 
Невдоволення новим королем було найсильнішим на Сицилії. [[30 березня]] [[1282]] року в Палермо спалахнуло анти французькеантифранцузьке повстання — [[Сицилійська вечірня]]. Упродовж найближчого тижня всі французи на Сицилії були перебиті. Спроба Карла I Анжуйського, що висадився у Мессині та взяв її в облогу, придушити повстання виявилась невдалою. В серпні [[1282]] року на Сицилію прибув зять Манфреда арагонський король [[Педро III Арагонський|Педро III]], якого незабаром було визнано всіма сицилійцями королем (як король Сицилії Педро I).
 
Таким чином, деспотичний та окупаційний режим Карла I Анжуйського призвів до відокремлення Сицилії в окрему державу. Континентальна частина колишнього Сицилійського королівства лишилась в руках Карла I Анжуйського та його спадкоємців, що продовжували носити титул королів Сицилії. саме ця держава й називається традиційно Неаполітанським королівством.