Відмінності між версіями «Андронік II Палеолог»

== Правління ==
 
Андронік II Палеолог на початку свого правління скорочує чисельність війська та скасовує укладену його батьком Михайлом VIII Палеологом [[Другий Ліонський собор|церковну унію]] з західною (католицькою) церквою. Проводив політику приєднання до Візантії [[Фессалія|Фессалії]] та [[Епір]]ау, що відокремилися після [[Четвертий хрестовий похід|четвертого хрестового походу]] у 1204 роціроку.
 
[[Файл:AndronicosIIGoldHyperpyron.jpg|thumb|140пкс|left|Золотий [[гіперпірон]] Андроніка II Палеолога.]]
 
Невдало втрутився в боротьбу між [[Венеціанська республіка|Венецією]] і [[Генуезька республіка|Генуєю]], що призвело на початку XIV ст. до посилення впливу генуезців в імперії. Прагнучи дати відсіч сильній турецькій армії, (яка до цього часу захопила майже всю Малу Азію), найняв ву [[1303]] році військо [[Арагон|арагонців]] та [[Каталонія|каталонців]] на чолі з Роже де ФлорФлором, які після вбивства їхїхнього головнокомандуючого у [[1305]] підняли заколот, спустошили візантійські володіння, зайняли Фессалію і ряд інших візантійських областей. Спроби Андроніка II Палеолога централізувати свій уряд викликали опір феодальної знаті, яка висунула в [[1321]] році на трон його онука — [[Андронік III Палеолог|Андроніка III Палеолога]]. Внаслідок цього розпочинаєтьсярозпочалася громадянська війна. Після тривалої боротьби за владу, інтриг і зради ближніх у [[1328]] році він був змушений зректися престолу. Його засилаютьзасилали вдо монастирмонастиря де він помираєпомер через чотири роки по тому.
 
== Посилання ==