Тарчинець Василь Федорович: відмінності між версіями

У жовтні [[1968]] році Василя Тарчинця призвали на строкову військову службу, у м. Дніпродзержинськ, де він спочатку навчався в школі молодших авіаційних спеціалістів і здобув фах механіка з озброєння літакалітаків-винищувачавинищувачів «[[МіГ-17]]», «[[МіГ-19]]» та «[[МіГ-21]]». Згодом служив за [[Полярне коло|Полярним колом]] у [[Карелія|Карелії]]<ref name="ZakOL"/>.

У 1970 році поступив, а у19751975 році Василь Тарчинець закінчив факультет журналістики [[Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного|Львівського вищого військового училища]], куди поступив у 1970 році. Одержав скерування до дивізійної газети групи військ у Польщі. Потім працював у груповій газеті, у м.Легниці, біля двох років знаходився, як тоді говорили,&nbsp;— на передовій. Служив у Забайкаллі в редакції окружної газети, (м. [[Чита|Читі]]), пізніше у Німеччині, (м. [[Потсдам]]). У званні майора повернувся до рідного Прикарпаття&nbsp;— до редакції окружної газети, м.Львів.

Важливе місце у житті письменника займає його миротворча діяльність. У 1996 році на двосторонніх комп'ютерних навчаннях «Щит миру ІІ», що проводились за програмою «[[Партнерство заради миру]]» у Сполучених Штатах Америки (штат Канзас), одержав сертифікат керівника інформаційної служби об'єднаних міжнародних структур. Василь Тарчинець учасник бойових дій - свідок війни на Балканах. Про все побачене і пережите розповів у кількох теле - і радіопередачах, нарисах і репортажах, підготував до друку книгу "На чужій війні українські серця зігрівають палаючі Балкани". Через його серце немов через фільтр пройшла страшна авіакатастрофа на Скнилівському летовищі у м.Львові про яку він підготував до друку книгу "Удар з повітр'я по своїм".

У [[1998]] році з посади керівника прес-служби Західного оперативного командування - прес-секретаря командувача ЗахОК звільнився у відставку. З цього часу займається громадсько-творчою діяльністю: є головним редактором суспільно-правничої газети «Акцент» та журналу-газети для школярів «Сузір'я», керівником громадської організації&nbsp;— ректором [[Мала академія літератури і журналістики|Малої Академії літератури і журналістики]]<ref name="MWiki">{{cite web |url=http://skarb-papcha.ru/uk/pro-nas/malizhanska-vikipediya.html |назва=Маліжанська Вікіпедія |автор= |дата= |веб-сайт=Літературно-мистецький портал для школярів |видавець="МАЛіЖ" |дата-доступу=20 квітня 2014}}</ref>.

З ініціативи Василя Тарчинця [[9 серпня]] [[2002]] року засновано [[Мала академія літератури і журналістики|Малу академію літератури й журналістики]] і на громадських засадах він є її ректором. Його творче кредо: "Готовий йти на край світу аби знайти хоч одну обдаровану дитину і допомогти їй розкрити свій талант". Відділення МАЛіЖ успішно діють у Закарпатській, Львівській, Тернопільській, Рівненській, Хмельницькій, Волинській, Івано-Франківській, Житомирській, Київській, Одеській, Полтавській, Миколаївській областіобластях, АР Крим, в Польщі, ЧикагоСША, Франції, Росії. Особливу турботу проявляє Василь Федорович до дітей сиріт та напівсиріт, що є слухачами МАЛіЖ з дистанційною формою навчання. Завдяки залученим спонсорам, у газеті «Акцент», окремим додатком упродовж двох років виходила газета «Мала Академія», у червні 2003 року офіційно зареєстроване літературно-мистецьке видання журнал-газета для школярів «Сузір'я», заснована "Бібліотечка МАЛіЖ", у якій друкуються колективні збірки молодих літераторів з прозовими та поетичними творами. За його проектом побачила світ перша книга юних письменників «Рекітське сузір'я»<ref name="MWiki"/>. Василь Тарчинець ініціатор та засновник Міжнародного фестивалю юних поетів і прозаїків, журналістів, митців фото і малюнку, авторської пісні та літературно-мистецьких композицій «[[Рекітське сузір'я]]»<ref>{{cite web |url=http://arhiv.orthodoxy.org.ua/ru/2009/08/25/25994.html |назва=Василь Тарчинець, ректор МаЛіЖ: "Фестиваль завершився, але роботи стало більше" |автор= |дата=28 липня 2009 |веб-сайт=Православіє в Україні |видавець= |дата-доступу=20 квітня 2014}}</ref>. З метою зміцнення миру Василь Тарчинець вперше запропонував видання газети «Сузір'я» російською та французькою мовами, шеф-редактор французького видання Анна Чесановська, кординатор проекту, керівник Паризького відділення МАЛіЖ Любов Боднарчук.

Змалечку Василь тягнувся до книг. Але найбільше любив писати замітки до районної та юнацьких газет. Першу опублікував, коли вчився в третьому класі. Василь активно відвідував літературну студію "Едельвейс", яку заснували у Міжгір<nowiki>''</nowiki>ї талановиті літератори&nbsp;— [[Скунць Петро Миколайович|Петро Скунць]] та [[Василь Кохан]].

Василь Тарчинець одружений. Його дружина Валентина&nbsp;— викладач музики класичного фортепіано, вчитель-методист, син Мар'ян&nbsp;— [[Урологія|лікар-уролог]], кандидат медичних наук, його дружина Ольга&nbsp;— лікар-фармацевт, внук Владислав <!--(2013р.н.)-->.