Гарячий шоколад: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Onysko (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Onysko (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 12:
У тропічній Америці доколумбових часів з бобів какао виготовлялися холодні, часто не підсолоджені напої, які мали мало спільного з сучасним какао. Їх пили лише чоловіки знатного походження, воїни, шамани і призначені для жертвопринесень люди. Через вміст у напої алкоголю його не давали жінкам і дітям.
У [[1519]] році на побережжі Мексики висадився іспанський генерал [[Ернан Кортес]]. На прийомі, влаштованому на честь гостей, вождь ацтеків [[Монтесума II]] пригощав іспанців збитим густим напоєм з какао-бобів з ваніллю, [[Червоний перець|пекучим перцем]] і спеціями, який подавали в чашах з чистого золота. Цей напій ацтеки називали «чоколатль» (пінна вода). Від ацтекського ''chocolatl'' і пішло слово chocolate — «шоколад». Чоколатль індійці пили холодним, будучи упевненими, що він — джерело мудрості і підвищує потенцію, якою особливо славився Монтесума. Він випивав у день велику кількість чоколатля, який, за його словами, «молодив тіло і прояснював розум».
[[1527]] року після повернення на батьківщину Кортес привіз з собою разом з какао-бобами й спосіб приготування чоколатля. Згодом почалися регулярні поставки какао з плантацій Мексики, що належать Кортесу. Все, що стосувалося шоколаду, стало державною таємницею іспанського королівства, за її порушення було страчено понад 80 осіб. Шоколадом займалися ченці-[[єзуїт]]и. Поступово вони стали додавати до тертих какао-бобів мед, прибрали з рецептури перець чилі, а пізніше для приємного запаху стали додавати ваніль. Для кращої розчинності напій нагрівали, і виявилося, що в гарячому вигляді він смачніший.
| |||