Геологія Колумбії: відмінності між версіями

Зах. частина Ґ в і а н с ь к о г о щ и т а – рівнина вис. 200-500 м. Фундамент цієї тер. складають докембрійські кристалічні породи (метаморфічні сланці, амфіболіти, ґнейсигнейси, ґрануліти і магматити). На заході він занурюється під фанерозойський платформний чохол. На фундаменті залягають нижньопалеозойські метаморфічні породи серії Гуехар (потужність 500 м), перекриті крейдовими теригенними відкладами. Кайнозойські[[Кайнозой]]ські утворення (в осн. в Передандському крайовому прогині) представлені континентальними відкладами (пісковики, конґломерати, глинисті сланці, ґіпсгіпс). З крейдовими і кайнозойськими відкладами Передандського прогину пов'язані родов. нафти.

А н д с ь к и й с к л а д ч а с т и й п о я с в К. протягається з півн.-сх. на півд.-зах. на 1500 км. Він складається з антикліноріїв Сх., Центр, і Зах. Кордильєр, відділених один від одного міжгірськими западинами, співпадаючими з долинами pp. Магдалена, Каука і Патія. Західним обмеженням Колумбійських Анд служить Боліварський прогин вздовж берега Тихого ок., північним – западина Ниж. Магдалени. Східна Кордильєра – антиклінорій з більш пологим західним і крутим сх. крилом, обмежений зі сх. і зах. насувами і розломами. Осьова частина його складена докембрійськими метаморфічними породами, що виходять на поверхню в масивах Гарсон, Кетаме, Сантандер і Флореста. Вони перекриті слабометаморфізованими відкладами кембро-ордовика потужністю понад 1000 м. Девонські відклади представлені теригенно-карбонатними породами (потужність 700-1100 м), кам’яновугільні – строкато-кольоровою товщею (потужність 2000 м), пермські – теригенними і червоноколірними породами (потужність до 3300 м) і товщею мор. відкладів (потужність до 550 м). У Сх. Кордильєрі широко розвинені потужні червонокольорові уламкові породи тріасу - юри і крейди (в р-нірайоні м. Богота їх потужність до 16 тис. м). У центр. частині антиклінорію Сх. Кордильєри вздовж розломів півн.-сх. простягання утворилися ґрабени, виконані мілководними морськими і континентальними кайнозойськими[[кайнозой]]ськими відкладами, з якими пов'язані родов. вугілля і кам. солі. Тільки в масиві Сантандер відомі інтрузивні породи (мезозойські ґранітоїдигранітоїди). Центр. Кордильєра утворює єдину, відносно слабо розчленовану гірську систему, схили якої полого занурюються на сході і заході. Це – антиклінорій, складений метаморфічними породами кембро-ордовика (ґнейсыгнейсы, зеленокам’яні породи) і тріас-юрськими метаморфізованими вулканогенно-осадовими відкладами, прорваним інтрузивами ґранітоїдівгранітоїдів палеозою і особливо широко – крейди (андські батоліти), серед яких найбільшими є батоліти Антьокія та Ібаге.

Підлегле значення мають інтрузиви основних порід. Великі площі вздовж осі Центр. Кордильєри покриті міоценовими і пліоцен-четвертинними андезитовими вулканітами. Деякі вулкани діючі, в тому числі, найвищий – Невадо-дель-Уіла (5439 м). Гори С’єрра-Невада-де-Санта-Марта (продовження Центр. Кордильєри на півночі) утворюють відособлений масив трикутної форми. Він складений метаморфічними утвореннями кембрію-ордовика, червонокорьоровими відкладами, кислими і основними вулканітами тріасу-юри, крейдовими інтрузивними породами середнього складу. Масив облямований прогинами, виконаними континентальними і частково морськими відкладами мезозою та кайнозою. Зах. Кордильєра – горст-антиклінорій складнолускуватої будови, складений слабкометаморфізованими осадово-вулканогенними породами мезозою (юра-крейда). Загальна потужність порід мезозою до 20 тис. м. Мезозойські породи інтрудовані дрібними тілами гіпербазитів і батолітами ґранітоїдівгранітоїдів неогену.

Б о л і в а р с ь к и й п р о г и н (кайнозойська[[кайнозой]]ська геосинкліналь) виконаний потужною товщею осадово-вулканогенних порід верх. крейди і кайнозою. Породи зім'яті в лінійні складки меридіонального і півн.-сх. простягання. Вздовж Тихого ок. простягається береговий хр. Серранія-де-Баудо, складений вулканогенними породами (базальти). Міжгірські, западини Магдалена і Каука-Патія виконані пізньоальпійською континентальною моласою і четвертинними алювіальними утвореннями потужністю декілька тис. м.