Відмінності між версіями «Битва під Лоєвом (1651)»

доповнення
м
(доповнення)
}}
 
'''Битва під Лоєвом''' ({{lang-be|Лоеў}}, {{lang-pl|Łojów}}) — битва часів [[Хмельниччина|Хмельниччини]], яка відбувалася 6 липня 1651 року біля міста [[Лоєв]], яке знаходиться приблизно за 50 кілометрів від [[Чернігів|Чернігова]]. Війська [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] під командуванням [[Януш Радзивілл|Януша Радзивілла]] перемогли [[Військо Запорозьке|війська Запорозьких Козаків]] під командуванням [[Небаба Мартин|Небаби Мартина Небаби]].
 
Оголосивши [[посполите рушення]] та добре підготувавшись до походу на Україну для боротьби з повстанцями, [[Польний гетьман литовський]] [[Януш Радзивілл (1612—1655)|Януш Радзивілл]] 29 червня 1951 року вирушив з [[Річиця (Гомельська область)|Річиці]] зі своїм військом (12 800 чол.) вздовж [[Дніпро|Дніпра]] до Лоєвської Брами (''переправи через Дніпро поблизу Лоєва'').
Переправи від Лоєва до Бабич по Дніпру та [[Прип'ять|Прип'яті]] охороняли козацькі загони на чолі з [[Чернігівський полк|чернігівським полковником]] Мартином Небабою та їх союзниками - [[Кримські татари|кримськими татарами]] (''загальна чисельність - близько 50 тис. чоловік.'').
 
Під Лоєвом Радзивіл зустрівся з послами [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]. С.Подобайло передав гетьману лист від Хмельницького, у якому той просив не вести війська на Україну, а у відповідь обіцяв наказати козакам покинути територію [[ВКЛ]]. Радзивіл погодився не порушувати межі України і на очах послів відправив для оборони [[Смоленськ]]а загін у 2 500 чоловік на чолі зі [[стражник]]ом ВКЛ Р.Мирським. Посли повідомили Небабу, що Радзивіл розділив своє військо і не планує похід на [[Київ]]. Це заспокоїло чернігівського полковника та козацьку старшину. Охороняти переправу навпроти Лоєва залишились тільки Чернігівський та [[Ніжинський полк|Ніжинський]] козацьку полки (''3 тис. чоловік''). Загін Мирського поблизу [[Гомель|Гомеля]] таємно переправився через [[Сож]] та вийшов у тил козакам у місці злиття Сожа та Дніпра.
 
У результаті раптового нападу вранці 6 липня 1651 року та годинної битви переправа була захоплена. Радзивіл швидко переправив своє військо через Татарський брід на лівий берег Дніпра. Про його переправу через Дніпро Небаба довідався у [[Чернігів|Чернігові]] та одразу кинувся виправляти становище.
 
Опівдні коло містечка [[Ріпки (смт)|Ріпки]] загін в 15 тисяч вершників Небаби з ходу атакував хоругви Мирського, але потрапив під флангову атаку основних сил Радзивіла та зазнав поразки.
Майже вся козацька старшина та декілька тисяч козаків загинули, багато потрапили у полон. Сам Небаба був поранений у руку, а потім зарубаний. Переможцям дістались близько 20 козацьких стягів. Тільки рештки козацького війська разом із полковниками Подобайлом, Литвиненком та Шумейком змогли відступити до Чернігова.
 
Шлях на Київ Радзивілу був відкритий. 4 серпня 1651 року військо Радзивіла увійшло в покинутий повстанцями Київ.
 
На честь перемоги Радзивіла у військовій кампанії 1651 року була викарбувана пам'ятна медаль. Придворний майстер гетьмана, [[Абрагам ван Вестерфельд]], намалював декілька батальних сцен.
 
== Джерела ==
* Лоеўская бітва 1651/ Вялікає Княства Літоўскае. Энцыклапедыя ў двух тамах/Мінск, «Беларуская энцыклапедыя імя Петра Броўкі», 2007. ISBN 978-985-11-0393-1
* Marcin Domagała: Biała Cerkiew 23-25 IX 1651. Zabrze: «Inforteditions», 2007. ISBN 978-83-8994-315-8.
* Władysław Andrzej Serczyk: Na płonącej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny 1648–1651. Warszawa: Książka i Wiedza, 1998, p. 347. ISBN 83-05-12969-1.
* Tadeusz Korzon: Dzieje wojen i wojskowości w Polsce. Lwów: Ossolineum, 1923, p. 339.
 
{{Ukraine-hist-stub}}
{{Belarus-hist-stub}}
{{GDL-stub}}
{{Poland-hist-stub}}
 
{{Хмельниччина}}