Ашкеназі: відмінності між версіями

Формування субетносу ашкеназі бере початок від [[476]] року нашої ери на західно-європейськиєвропейських територіях. Після зруйнування [[Західна Римська імперія|Західної Римськох імперії]] в V—X століттях у Західній Європі тривав процес творення єврейських громад. На початку ХІ—ХІІ століть ашкеназі називають себе деякі євреї Західної та Центральної Європи, в першу чергу Німеччини та Франції. В процесі асиміляції евреїв у німецькому середовищі виникла мова їдиш, що є результатом розвитку німецьких говірок під впливом [[іврит]]у. [[Їдиш]] згодом став однією з найпоширеніших єврейських мов.

Із країн Західної Європи в ХІІІ—XV століттях відбувалася еміграція ашкеназі до східної Європи — в Польщу, Литву, на українські та білоруські землі. Протягом XVI—XVII століть в Східній Європі постали громади ашкеназі, що відіграли значну роль в історії єврейського народу. В цих громадах була створена система самоврядування, яка забезпечувала піклування і допомогу кожній сім'ї, кожному члену общини, національну освіту, а також регулювання взаємовідносин з владою тощо. Протягом середньовіччя та Нового часу чисельність ашкеназі у світі невпинно зростала — на рубежі XVII—XVIII століть ашкеназі за своєю кількістю уже переважали сефардів. Згодом сефарди асимілювалися з ашкеназі, перейняли їхні звичаї і традиції. За даними перепису 1897, на українських землях мешкало понад 3 мільйони євреїв, і усівсі вони вважали себе ашкеназі. Сьогодні у світі близько 13 мільйонів євреїв, більшість з яких ідентифікують себе як ашкеназі.