Ян Димітр Соліковський: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aeou (обговорення | внесок) Скасування редагування № 14152598 користувача Pavlo1 (обговорення) |
NickK (обговорення | внесок) м Скасування редагування № 14152944 користувача Aeou (обговорення) як є помилки- треба ставити шаблон, а не вилучати |
||
Рядок 1:
{{Помилки}}
[[Файл:Jan Dymitr Solikowski.png|міні|праворуч|200пкс|Ян Димітр
'''Ян Димітр Соліковський''' [[герб]]у Бонча (бл. 1539–1603, Львів) — [[поляки|польський]] римо-католицький релігійний діяч. [[Львів]]ський латинський архієпископ з 1583 р. Заборонив українцям дзвонити в церквах на православні свята. 3 січня 1584 р. напав на [[Успенська церква (Львів)|Успенську церкву]] Львова, вигнав з нього парафіян, зневажив священика, запечатав церкву; так хотів примусити [[Львівське братство]] святкувати новий [[Григоріанський календар|григоріянський календар]].<ref>''Крип'якевич І.'' Історичні проходи по Львові… С. 52</ref>▼
'''Ян Димітр Соліковський''' [[герб]]у Бонча (1539, [[Сєрадз]] – 27 червня 1603, Львів) — [[поляки|польський]] римо-католицький релігійний діяч, королівський секретар (з 1564 р.), письменник-публіцист. [[Львів]]ський латинський арцибіскуп з 1583 р.
== Коротка біографія ==
Народився в середовищі різновірців, найстарший з 7-ми синів дожиттєвого посесора війтівства Сєрадза Яна та Зузанни з Фішерів Соліковских. Від зими 1556-57 до червня 1559 р. навч в Краків унів. За порадою Меланхтона батькові, продовжив навч у Віттенберзі, де той був його викладачем. Після поверн був при дворі судді земс сєрадз Яна Кшиштопорского (йому присвятив збірку релігійн віршів «Poemata» у 1562 р.), з чиїм сином Миколаєм заприятелював у Віттенберзі.
Після переходу на катол обряд вступив на службу до біскупа куявського (влоцлавського) Якуба Уханьского (йому привсятив панегнірик «Hamaxa sive religionis et Reipublike» 1564 р.; тут познайомився з Пйотром Скарґою). На ньогго тоді мали значний вплив С таніслав Гоз'юш, Марцін Кромер.
Після смерті 1572 р. короля Сіг ІІ Авг включився у дискусію з приводу щодо нових виборів короля, стану суспільства: свою думку викладав в анонімних, недрукованих, але широко розповсюджених творах.
Спочатку підтримував кандидатуру Габсбурга, потім - Валуа. 21 березня під час коронац сейму було зачитано підготовл ним лист. Після втечі Валуа вирушив до Франції, щоб переконати його повернутись; виїхав до Польщі наприкінці вересня, прибув до Кракова на початку жовтня 1575 р. Його приїзд до Варшави був вороже сприйнятий середовищем протестантів (згадував про спробу замаху).
Після обрання королем Стефана Баторія був висланий Карнковским йому назустріч, щоб взнати релегійні переконання короля. У Снятині 3 квітня 1576 р. мав авдієнцію короля, під час якої сказав, що «тільки католицька віра є утвердженням Польськогго королівства». Супроводжував короля до Кракова, брав участь в його шлюбі з Анною Ягеллонкою.
Разом з королем 12 березня 1582 прибув до Риги. Після призначення 1 травня віленського біскупа Єжи Радзивілла адміністатором Інфляндії став одним з його найбл співробітників (пізніше описав свої враження, де висловив смуток через зруйнованість краю через війни та грабіжницьку господаору в Інфляндії).
Карнковскі та Кромер просили короля сприяти наданню посади львівського арцибіскупа, поголос про номінацію Я.Д.С був у травні 1582 р. 8 листопада 1582 С.Баторій звернувся до Папи Григорія ХІІІ через це. 28 березня 1583 отримав затвердження Папи на посаді, 27 квітня отримав плащ арц, 24 червня був консекрований Карнковским в Каліші, 1 липня був інгрес у Львівській катедрі.
В черпні 1584 брав участь в раді Сенату (Люблін) через справу Зборовских, де закликав короля до помвркованості, розважливості. В травні 1586 вирушив як посол разом з Анджеєм Баторієм до Риму до Папи Сикста 5. Через хворобу Карнковского на конвокац зізді 1587 представляв Костел. На елекцію прибув 5 липня разом зі снятинськ стростою М.Язл (з 400 людьми). В конфлікті Зборовских та Я.Замойского тримав дистанцію, не підтр жодного кандидата на трон. Після роздвоєння вибору виїхав до Львова, став на чолі руської партії нейтралістів, які хотіли нових виборів короля. Брав участь в зїзді Руського воєв в Суд Вишні 5.11. Коли на поч січня 1588 під час зїзду шляхти у Львові дійшло до гострого конфл, сприяв укладанню мирної угоди, потім (всупереч піднятій максиміліяністами спробі збройного заволодіння Львовом) закликав шляхту підтр Сіг ІІІ Вазу.
В 1590 Гедеон Балабан сказав йому про намір укласти унію з РКЦ, що сприяйняв дуже недовірливо через конфлікт Останнього з патріархом Єремією та Львівським братством; так само вчинив після заяви Г.Балабана у 1593 р., незважаючи на тиск єзуїтів, бо керувався вказівками Апостольської столиці. Після отримання повноважень від нунція Маласпіни Ґ. почав перемовини з православними ієрархами. Брав участь в Берест синоді, був від РИму його керівником. Нунцій Маласпіна Ґ., виїжджаючи з РП, сказа наступнику Е.Ґаетані, щоб той в справах ралізації унії опирався на ЯДС у випадку опору православних патріархів, який «кожного такого вижене з Королівства».<ref>''Kotarski Edmund, Kumor Bolesław.'' Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539-1603)… S. 287-288</ref>
В митрополії поширював марійський культ та Найсвятішого Сакраменту. Ввів навчання катехизму в неділю після полудня, протегував братство св. Анни, у 1597 році утворив Братство Милдосердя, підтримував побожні банки, скриньки св. Миколая, братство св. Лазаря. В 1584 р. привіз до Львова єзуїтів, надав їм каплицю [[Бучацькі|Бучацьких]] катедри. В 1600 р.: дав кошти для будівництва нового кляштору бернардинів у Львові, освятив його наріжн камінь; патронував фундацію Якуба Вольфовича для каплиці святого Хреста в катедрі Львова; сприяв осіданню у місті бенедиктинок.
На синоді 1593 р. було запроваджено посаду архидиякона (4 квітня 1596 став його братанок Гієронім), поділ архидієцезії на деканати.
▲
Після його обіцянки надати королівську амністію [[Миколай Язловецький]] відмовився від облоги Львова. За його сприяння [[Миколай Язловецький]] в [[1589]] р. отримав повну амністію.<ref>''[[Баронч Садок|Barącz S.]]'' Pamiątki jazłowieckie… S. 49</ref>
14 лмпня 1601 р. підписав заповіт, книги правничі, теологічні, філософські переказав братанку Войцєху, отримані від Анни Ягеллонки шати і начиння літургічне з 10 срібними талерами призначив для латинської катедри Львова, в якій фундував свій аніверсаж; зробив подарунки для львівських костелів та шпиталів Львова, колегіат в Ленчиці, Сандомирі, костелу в Сєрадзі. Був похований в [[Латинський кафедральний собор (Львів)|Латинській катедрі]] Львова, в презбітерії існував надгробок з епітафією, де було вказано, що прожив 74 роки.
== Примітки ==
{{reflist}}
Рядок 10 ⟶ 37:
* ''Крип'якевич І.'' Історичні проходи по Львові.— Львів: Каменяр, 1991.— 168 с. ISBN 5-7745-0316-X
* ''[[Баронч Садок|Barącz S.]]'' Pamiątki jazłowieckie.- Lwów: Drukarnia «Zakładu narodwego im. Ossolińskych», 1862.- 230 s. {{ref-pl}}
* ''Kotarski Edmund, Kumor Bolesław.'' Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539-1603) / Polski Słownik Biograficzny: Warszawa — Kraków, 2000.— t. XL/2, zeszyt 165.— S. 282–289.
[[Категорія:Львівські римо-католицькі єпископи]]
[[Категорія:Королівські секретарі]]
| |||