Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
Наступний удар по створеній 1815&nbsp;року у Відні системі, яку підтримував та захищав Меттерніх разом з консервативними союзниками протягом наступних сорока років, стався в Іспанії. Внаслідок революції 1868&nbsp;року була скинута з престолу королева [[Ізабелла&nbsp;II]], яка була вимушена втекти до Парижу. Іспанія, в пошуках наступника престолу, запропонувала корону трьом європейським князям, і кандидатура кожного була відкинута Наполеоном III (як лідера домінуючої в регіоні держави). Нарешті, 1870&nbsp;року корона була запропонована [[Леопольд Гогенцоллерн-Зігмарінген|Леопольду Гогенцоллерн-Зігмарінгену]], князю католицької гілки династії Гогенцоллернів. Через цю пропозицію розгорівся великий скандал<ref>Howard, сс. 50-57.</ref>.
 
Протягом наступних кількох тижнів іспанська пропозиція стала головною темою розмов про майбутнє Європи. Бісмарк закликав Леопольда прийняти пропозицію<ref>Howard, сс. 55-56.</ref>. Король Іспанії з династії Гогенцоллерн-Зігмарінген означатиме, що по обидві сторони Франції стоять країни керовані королями походженням з династії Гогенцоллернів, що могло подобатись Бісмарку, але було неприйнятним як для Наполеона&nbsp;III, так для його міністра закордонних справ, [[Аганор, дюк де Грамон|Аганора, дюка де Грамона]]. Грамон написав різкого ультиматума Вільгельму як главі роду Гогенцоллернів, заявивши, що якщо будь-хто з Гогенцоллернів прийме іспанську корону, французький уряд реагуватиме, хоча він не окреслив характер дій. Леопольд зняв свою кандидатуру, розрядивши в такий спосіб кризу, але французький посол у Берліні не залишив цю проблему без уваги<ref>Howard, сс. 56-57.</ref>. Він звернувся безпосередньо до прусського короля Вільгельма під час відпочинку в [[Бад-Емс]]і зимогоюз вимогою зробити публічну заяву про відмову підтримати коронацію будь-кого з роду Гогенцоллернів на трон в Іспанії. Вільгельм відмовився робити подібну заяву та відправив Бісмарку телеграму з описом французьких вимог. Бісмарк скористався телеграмою, відомою як «[[Емська депеша]]», як шаблоном для короткого повідомлення пресі. Будучи скорочена та загострена самим Бісмарком, та з додатковими змінами, яких вона зазнала у французькому агенстві перекладів ''Хавас'', вона здійняла хвилю обурення у Франції. Французька публіка, все ще засмучена поразкою під Садовою, вимагала оголосити війну<ref>Howard, сс. 55-59.</ref>.
 
[[Файл:Napoleon III Otto von Bismarck (Detail).jpg|thumb|right|upright=1.25|Наполеон&nbsp;III та Отто фон Бісмарк після битви під Седаном.]]
342

редагування