Овчаренко Федір Данилович: відмінності між версіями

У 1956—1958 роках завідував Відділом науки і культури ЦК КПУ. Показав себе українським патріотом, проводив українізацію всіх ланок суспільного життя (наполягав на переведенні на українську мову роботи партійних, радянських, судових органів, прокуратури, закладів торгівлі, в кінопрокаті, запровадженні викладання українською мовою у закладах середньої і вищої освіти), сприяв виданню [[Українська Радянська Енциклопедія|«Української Радянської Енциклопедії»]], перевиданню [[Словарь української мови|Словника Бориса Грінченка]], творів [[Олександр Олесь|Олександра Олеся]], відродженню журналу [[Всесвіт(журнал)|«Всесвіт»]] (1958). Все це викликало опір російських шовіністів.

 

 

29 березня 1968 року призначений секретарем ЦК КПУ з ідеології (до нього цю посаду займав [[Андрій Данилович Скаба|Андрій Скаба]]). Був однодумцем [[Шелест Петро Юхимович|Петра Шелеста]]. Відновив заходи, спрямовані на розвиток української національної культури: захищав [[Олесь Гончар|Олеся Гончара]] під час цькування його за роман «Собор», і [[Параджанов Сергій Йосипович|Сергія Параджанова]], сприяв українським письменникам та історикам, зокрема виходу книг [[Апанович Олена Михайлівна|Олени Апанович]] «Збройні сили України першої половини XVIII ст.» (1970) і [[Іванченко Раїса Петрівна|Раїси Іванченко]] «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії і України» (1971), підтримував [[Киценко Микола Петрович|Миколу Киценка]] у створенні історико-культурного заповідника [[Національний заповідник «Хортиця»|«Хортиця»]]. Все це стало причиною незадоволення у Москві і зняття його з посади 10 жовтня 1972 р., коли новим керівником України вже був [[Щербицький Володимир Васильович|Володимир Щербицький]]. Наступним після академіка Овчаренка секретарем ЦК КПУ з ідеології став [[Маланчук Валентин Юхимович|Валентин Маланчук]].