Вернер фон дер Шуленбург: відмінності між версіями

'''Фрідріх Вернер фон дер Шуленбург''' ({{lang-de|Friedrich-Werner Graf von der Schulenburg}}) ({{н}}[[20 листопада]] [[1875]], Кемберг — †[[10 листопада]] [[1944]], [[Берлін]]) — німецький дипломат, посол [[Третій Рейх|Німеччини]] в [[СРСР]] ([[1934]] — [[1941]]). Не підтримував загарбницьку політику нацистів, одинбув серед ініціаторів [[Пакт Молотова — Ріббентропа|пакту Молотова—Ріббентропа]]. Один зіз учасників [[Операція «Валькірія»|змови проти Адольфа Гітлера]], 1938яка —завершилась невдалим замахом 1944]] року. Кавалер ордена [[Залізний хрест (Німеччина)|Залізного хреста першого ступеня]].

Вернер фон дер Шуленбург народився 20 листопада 1875 у Кемберзі в сім'ї військового — батько його, Бернгард фон дер Шуленбург, був [[підполковник]]ом німецької армії. Кар'єру дипломата розпочав ще за часів [[Перша світова війна|Першої світової війни]], працюючи послом та консулом у багатьох державах. Також приймавБрав участь у Першій світовій війні у якостіяк солдатасолдат, за що згодом отримав орден Залізного хреста першого ступеня.<ref>Ю.П. Кожаев. 1939-1941 гг: внешняя политика Советского Союза: историко-документальный очерк. — Российская экономическая академия им. Г.В. Плеханова, 1999, стр. 48</ref>. З 1934 по 1941 працював послом Німеччини в СРСР, перебуваючи на цій посаді, він посприяв укладенню та підписанню [[Пакт Молотова-Ріббентропа|Пакту Молотова-Ріббентропа]] [[23 серпня|23]]—[[24 серпня]] [[1939]]. Будучи противником війни між Німеччиною та Радянським Союзом, Вернер фон дер Шуленбург завжди намагався підтримувати діалог між двома країнами. Під час [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] бажав відновити мир між державами шляхом встановлення дипломатичних зв'язків з [[Москва|Москвою]]; він мав намір здійснити спробу налагодження контактів між [[Берлін]]ом та столицею СРСР, перетнувши лінію [[Східний фронт, Східна Європа (1939-1945)|Східного фронту]], однак ця спроба так і не була здійснена, і війна продовжувалася. Вернер фон дер Шуленбург прийняв участь у змові проти [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]], яка завершилася замахом на життя німецького фюрера [[20 липня]] [[1944]]. У випадку успішного завершення замаху Шуленбург мав стати міністром закордонних справ нової Німеччини, однак план та дії опозиції зазнали краху, після чого Шуленбург був заарештований та засуджений до смертної кари Народним судом Німеччини, який відбувся [[23 жовтня]] 1944. [[10 листопада]] 1944 Вернер фон дер Шуленбург був страчений у берлінській в'язниці Плетцензее.

[[15 серпня]] 1939 Вернер фон дер Шуленбург за вказівкою з Берліну прибув до Москви, щоб повідомити міністра закордонних справ СРСР [[В'ячеслав Молотов|В'ячеслава Молотова]] про майбутній візит його німецького колеги [[Йоахім фон Ріббентроп|Йоахіма фон Ріббентропа]] та про готовність з боку Ріббентропа та фюрера розпочати діалог між двома державами. Однак, прийнявши німецького посла, Молотов відмовився негайно прийняти Ріббентропа. Формальною причиною такого рішення з боку Молотова стало те, що радянській стороні начебто потрібен час на організацію цього візиту. Проте, як стверджує російський історик Леонід Млечін, реальною причиною виступило бажання офіційної Москви взяти ситуацію, що склалася, під свій контроль та диктувати Німеччині свої правила в обмін на [[нейтралітет]] у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. Сам Шуленбург став заручником ситуації: з боку офіційного Берліна від нього вимагали прискорити візит Ріббентропа, а СРСР, зі свого боку, намагався цей візит відтягнути, тому довго не давав послові чіткої відповіді на питання стосовно візиту німецького міністра закордонних справ. ВрештіУрешті-решт Гітлер, який мав намір негайно заручитися нейтралітетом СРСР для успішного ведення бойових дій у [[Європа|Європі]] та виключення можливості об'єднання СРСР з [[Велика Британія|Британією]] та [[Франція|Францією]] проти Німеччини, [[20 серпня]] 1939 в особистому листі, адресованому [[Сталін]]у, погодився, хоча й з деякими застереженнями, на пропозиції щодо радянсько-німецького мирного договору, висунуті офіційною Москвою. 23 серпня 1939 Вернер фон дер Шуленбург був присутнім як учасник на підписанні Пакту Молотова-Ріббентропа про ненапад.<ref>Леонид Млечин. Сталин: Наваждение России. — Издательский дом «Питер», с. 139 — 141 (рос.)</ref>

Вернер фон дер Шуленбург ще за декілька тижнів до початку Німецьконімецько-радянської війни, ризикуючи репутацією та власним життям, намагався через свого колегу — посла СРСР в Німеччині Володимира Деканозова — попередити [[Йосип Сталін|Й. Сталіна]] про намір Гітлера напасти на Радянський Союз, маючи при цьому достовірні факти. Однак спроба зробити це зазнала невдачі — Сталін не повірив німецькому дипломатові, незважаючи навіть на те, що його про загрозу німецького нападу перед цим вже попереджали [[Ріхард Зорге]] та [[Вінстон Черчілль]].

Вернер фон дер Шуленбург, будучи представникомпредставник «старої» пруськоїпрусської аристократії Німеччини, був опозиційно налаштований до [[Нацизм|нацистського режиму]] та його політики. Опозиційність його поглядів підкріплювалась також тим, що він разом з іншим майбутнім учасником антигітлерівської змови, [[Ульріх фон ХассельГассель|Ульріхом фон ХасселемГасселем]], наприкінці [[1930]]-х — початку [[1940]]-х був відсторонений від служби.<ref>Елена Прудникова. Двойной заговор: Тайны сталинских репрессий. — М., ЗАО «ОЛМА Медиа Групп», 2006. — с. 255</ref><ref>Даниил Мельников. Заговор 20 июля 1944 года в Германии. Легенда и действительность. — М., Издательство Института международных отношений, 1962. — с. 168</ref> Крім цього, Шуленбург мав тісні дружні відносини з рядом членів Крайзауського гуртка, який теж був опозиційно налаштований до тодішнього діючого режиму.<ref>Курт Финкер. Заговор 20 июля 1944 года. Дело полковника Штауффенберга. — М., Изд. «Прогресс», 1976, с. 203</ref> Однак основною причиною опозиційності Шуленбурга було те, що він виступав за дружні відносини з СРСР, що суперечило зовнішній політиці Третього Рейху. Після провалу змови 20 липня 1944 разом з більшою частиною інших її учасників постав перед Народним трибуналом, голова якого, Роланд Фрайслер, характеризувався особливою жорстокістю.<ref>Курт Финкер. Заговор 20 июля 1944 года. Дело полковника Штауффенберга. — М., Изд. «Прогресс», 1976, с. 322</ref><ref>История гестапо / Пер. с фр. Ю.А. Немешаев и др. — Смоленск: Фирма «Русич», 1993. — с. 428</ref> 23 жовтня 1944 Вернеру фон дер Шуленбургу було винесено [[Страта|смертний вирок]], який вступив у дію майже через місяць,виконано 10 листопада 1944 року.

* [http://www.hronoevi.rucom/biografq/bio_sh/shulenburg.phpbiography_of_friedrich_werner_von_der_schulenburg Вернер фон дер Шуленбург — сайт Хронос (росEvi.)com] {{ref-en}}