Лісничий Павло Олександрович: відмінності між версіями

Після закінчення сільської школи навчався в педагогічному технікумі, де очолював комсомольську організацію. Від [[1927]] працював учителем історії в сільській школі, завідуючим Ново-Миргородського рай. відділу народної освіти, директором школи, редактором районної газети. [[1929]] став членом [[КП(б)У]] та вступив на заочне відділення Кіровоградського ін-ту соціального виховання, після закінчення якого [[1933]] зараховано до аспірантури кафедри історії України історичного фак-ту ОДУ. У вересні 1937 приступив до роботи в Одеській держ. науковій бібліотеки завідуючим відділом марксизму-ленінізму. Від грудня [[1937]] до 20.11.[[1938]] займав посаду заст. директора з наукової роботи. У цей же період від квітня до листопада 1938 — в. о. директора бібліотеки. За сумісництвом працював викладачем в педагогічному ін-ті та ОДУ, де від 1939 викладач кафедри історії України, а від наступного — доцент. Працював над кандидатською дисертацією «Положение крестьян и крестьянское движение в 80-90-х гг. [[ХІХ]] столетия на юге Украины», яку успішно захистив [[1940]] та отримав науковий ступінь кандидата історичних наук.

У червні [[1941]] в архівах Москви збирав матеріал для докторської дисертації, але через початок війни припинив цю роботу і повернувся до Одеси. У перших числах липня [[1941]] одним серед перших викладачів ОДУ добровільно записався до лав [[Червона армія|Червоної Армії]]. Призначено політруком роти [[270-ї стрілецької дивізії]].