Парк культури та відпочинку імені Максима Горького (Жмеринка): відмінності між версіями

Наприкінці [[1900-іті|1900-ихтих]] років на [[Вулиця Івана Франка (Жмеринка)|вулиці Кишинівській]] (нині [[Іван Франко|Івана Франка]]) вималювалась одна незручність: над розміщеною вздовж самісінького залізничного насипу вулицею стояв постійний гуркіт поїздів, які вдень і вночі прямували на [[Одеса|Одесу]], [[Кишинів]] і в зворотному напрямку.

Машиністи брати Бєлінські знайшли спосіб як зменшити вплив цілодобового руху на жителів. Власними зусиллями вони придбали та розчистили ділянку [[ліс]]у, який входив у межі [[Вулиця Івана Франка (Жмеринка)|вулиці Кишинівської]] і зробили [[парк]]. В історію [[Жмеринка|міста]] він увійшов під назвою «Роща Бєлінських», а вдячні жмеринчани й понині відпочивають в тіні його столітніх дерев. І хоч за своє столітнє існування «Роща Бєлінських» зазнавала певних змін (з’явились клумби, алеї, скульптурні зображення О. [[Пушкін]]а, Й. [[Сталін]]а, [[Стадіон «Локомотив» (Жмеринка)|стадіон]], пам’ятник прикордонникам – в кінці 30-х років ХХ ст. у місті розміщувався штаб прикордонних військ, та й сам парк нині носить ім’я [[Горький Максим|М. Горького]]), городяни добре пам’ятають, кому саме вони мають завдячувати за створення цього своєрідного оазису. Свого часу в клубі парку виступали такі відомі митці як І. Дунаєвський, Л.Утьосов та інші.