Вільям Кекстон: відмінності між версіями

Свою друкарню Кекстон поміщає у Вестмінстерській богодільні. [[Негоціант]] у минулому, він залишається діловою, практичною людиною, вирішивши своїм ремеслом заробляти собі на життя, виконуючи дешеві замовлення священиків і вчених — передруковував невеликі брошури і підручники, і більш дорогі вищого стану — «веселі і забавні лицарські оповідання», легенди про [[король Артур|короля Артура]] і [[лицарі Круглого Столу|лицарів Круглого Столу]]. Поряд з його геральдичним щитом, з червоною смугою посередині, з'являється оголошення: ''Якщо комусь, духовному чи мирянину, завгодно купити требник двох або трьох Солсберійських поминань, надрукований у вигляді цього листа цілком добре і вірно, той нехай прийде в [[Вестмінстер]] в богодільню під червоним стовпом; там він отримає їх за дешевунизьку ціну.''

Стикаючись з неможливістю друкувати [[англійська мова|нглійськоюанглійською мовою]] багато популярних творів, Кекстон перекладав їх сам. Понад 400 друкованих сторінок вміщають в себе переклади самого друкаря з [[Вестмінстер]]а. Робота над перекладами змусила зіткнутися з непростим вибором англійської мови, і це зробило Кекстона значною фігурою в галузі лінгвістики. Поєднуючи французьку вишуканість і англійську педантичність, перекладач також намагався зробити літературу зрозумілішою для сучасного читача.