Відкрити головне меню

Зміни

2 байти додано ,  5 років тому
нема опису редагування
[[Файл:Міська забудова, Свеса.jpg|left|220px|thumb|''Міська забудова'']]
З середини [[17 століття|XVII століття]] бере свій початок селище Свеса, яке виникло, як сторожова вежа на випадок наступу [[Польща|Польщі]] на Московські землі. Найвірогіднішою датою заснування Свеси є [[1650]] рік. Перша згадка про поселення датується другою половиною XVII століття, коли гетьман [[Самойлович Іван Самійлович|Самойлович]] подарував його своєму зятеві [[Святополк-Четвертинські|Юрію Четвертинському]].
 
Завдяки вигідному розташуванню, природним багатством лісового краю цей хутір перетворився на військово-стратегічну, тилову сировинну базу, практично недоступну для [[Польща|Польщі]]. Тут вироблялось деревне вугілля для мідного литва, дьоготь для побутових потреб, поташ — для миловаріння та інші.
 
 
Після ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні в 1782 році хутір Свеса в складі Глухівського повіту ввійшов до Новгород-Сіверського намісництва, в 1796 році — до Малоросійської, а в 1802 році — Чернігівської гу­бернії.
Наприкінці XVIII ст. Скоропадський, а потім Неплюєв, до якого пере­йшов хутір, остаточно закріпачили селян.
 
Після проведення реформи селяни, хоч і стали особисто вільними, еко­номічне становище їх не поліпшилося.
 
З 1765 року Свеса перебуває в володінні поміщиків Неплюєвих. Крім винокурні, М. М. Неплюєву належали цукровий завод та завод з виробництва вина, побудований у 1853 р.. У 1858 р. відкрито ливарно-механічний завод.
 
Після проведення реформи селяни, хоч і стали особисто вільними, еко­номічне становище їх не поліпшилося. Наявність вільних робочих рук після скасування кріпацтва і введення в дію залізниці Конотоп—Брянськ сприяли розширенню діючих підприємств і перетворенню Свеси на досить велике робітниче селище. Наприкінці XIX ст. колишній хутір уже називали слободою. В 1897 році тут проживало 865 чо­ловік. Крім того, сюди на заробітки прибували селяни з навколишніх сіл і на­віть із сусідніх губерній.
 
Завдяки вигідному розташуванню, природним багатством лісового краю цей хутір перетворився на військово-стратегічну, тилову сировинну базу, практично недоступну для [[Польща|Польщі]]. Тут вироблялось деревне вугілля для мідного литва, дьоготь для побутових потреб, поташ — для миловаріння та інші.
 
Голодомор 1932-1933 рр. не оминув і свесян, хоча й маштаби голоду не були вражаючі. Люди варили борщ з різних трав, пекли оладки з конюшини, збирали пташині яйця, гнилу картоплю. Хліб пекли з картопляного лушпиння, куди добавляли липові бруньки.
Анонімний користувач