Habeas Corpus Act: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 9:
Згідно з цим законом, [[суддя|судді]] були зобов'язані за скаргою особи, яка вважає свій арешт або арешт будь-кого іншого незаконним, вимагати термінового подання арештованого в суд для перевірки законності арешту або для судового розгляду; [[ув'язнення]] обвинуваченого могло проводитися тільки за пред'явленням наказу із зазначенням причини.
 
Акт зобов'язував суддів видавати «хабеасгабеас корпус» у всіх випадках, за винятком тих, коли підставою арешту було обвинувачення даної особи в [[державна зрада|державній зраді]] або тяжкому кримінальному правопорушенні. Після отримання судового припису (''мандамус''<small>у</small>) «хабеасгабеас корпус», наглядач зобов'язаний був протягом 3—20 днів (залежно від дальності відстані) доставити арештованого в суд. У разі затримки судового розслідування закон передбачав [[Застава (запобіжний захід)|звільнення заарештованого під заставу]] (чим не могли скористатися незаможні); це не поширювалося на [[Банкрутство|неспроможних боржників]].
 
Уряду надавалося право припиняти дію Акта в надзвичайних випадках, але лише за згодою обох палат парламенту і не більше, ніж на один рік. Цей захід практикувалася в дуже рідкісних випадках, в Англії і [[Шотландія|Шотландії]] він не застосовується з [[1818]] року.