Миколаївський Лебединський жіночий монастир: відмінності між версіями

У 1949 році у монастирі перебувало 250 сестер разом з переведеними з чотирьох монастирів, під час закриття Мотронинського Свято-Троїцького (ігуменія Рафаїла), Козельщанського Свято-Різдва Богородичного (ігуменія Феофанія), Полтавського Свято-Крестовоздвиженского (ігуменія Іннокентія), Чигиринського Свято-Троїцького (схиігуменія Євгенія)монастирів. Настоятелькою Лебединського монастиря була призначена ігуменія Євфалія II, яка займала посаду до 1961 року.

 

 

З 1961 року на території монастиря була розташована туберкульозна лікарня, а з 1972 року до серпня 1997 року в стінах монастиря були розміщені інтернат для дітей хворих на ДЦП, лепрозорій і навіть звірогосподарство. Більша частина житлових приміщень та келій зруйнована, Миколаївська церква пристосована під склад, курник, сарай, а у вівтарі облаштували Ленінську кімнату. Трьохпрестольна Вознесенська церква, що включала Варваринську, використовувалась під котельню, пральню, душові і туалети, а у вівтарі сушили білизну та облаштували баня для директора.Територія монастирського кладовища була сплюндрована, могили вандально понівечені, хрести поломані.