Миколаївський Лебединський жіночий монастир: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 52:
 
Усі споруди монастиря були дерев’яними: дзвіниця, що була побудована у 1764 р., церкви святого Миколая святої Варвари, побудовані у 1784 р., Свято-Миколаївська церква, побудована у 1800 р. У 1800 році Миколаївську церкву було перебудовано, частину церкви було викладено з каменю.До церкви святої Варвари було добудовано кам'яне приміщення, в якому були розташовані кімнати настоятельки монастиря.
У 1823 р. село Лебедин відвідав малий [[Тарас Шевченко]] зі своєю сестрою Катериною, яка у Свято-Миколаївському монастирі молилася перед весіллям за своє щасливе подружнє життя. Ці відвідини стали поштовхом для написання Кобзарем поеми [[Гайдамаки (поема)|"Гайдамаки "]] про козацько-селянське повстання.В тому ж році була добудована дерев’яна дзвіниця, а у 1837 році з благословення Київського митрополита Євгенія(Болховитінова) була побудована нова цегляна дзвіниця, через яку був влаштований головний вхід до монастиря.У 1839 році було закладено новий кам'яний храм вов і'мя святої великомучениці Варвари. 11 вересня 1844 року храм был освячений Київським митрополитом Філаретом (Дроздовим). У 1839 році на місці дерев'яної Варваринської церкви почали будувати кам'яну, звели цегляні монастирські мури з невеличкими башточками по кутам. У монастирі був свій свічковий завод, а також водяний млин, пасіка.
На 1852 рік у монастирі знаходилось 50 черниць та 30 послушниць.