Миколаївський Лебединський жіночий монастир: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{Монастир |назва = Свято-Миколаївський жіночий монастир (Лебедин) |оригінальна на... Мітка: суміш розкладок у тексті |
Немає опису редагування |
||
Рядок 52:
Усі споруди монастиря були дерев’яними: дзвіниця, що була побудована у 1764 р., церкви святого Миколая святої Варвари, побудовані у 1784 р., Свято-Миколаївська церква, побудована у 1800 р. У 1800 році Миколаївську церкву було перебудовано, частину церкви було викладено з каменю.До церкви святої Варвари було добудовано кам'яне приміщення, в якому були розташовані кімнати настоятельки монастиря.
У 1823 р. село Лебедин відвідав малий [[Тарас Шевченко]] зі своєю сестрою Катериною, яка у Свято-Миколаївському монастирі молилася перед весіллям за своє щасливе подружнє життя. Ці відвідини стали поштовхом для написання Кобзарем поеми [[Гайдамаки (поема)|"Гайдамаки "]] про козацько-селянське повстання.В тому ж році була добудована дерев’яна дзвіниця, а у 1837 році з благословення Київського митрополита Євгенія(Болховитінова) була побудована нова цегляна дзвіниця, через яку був влаштований головний вхід до монастиря.У 1839 році було закладено новий кам'яний храм во і'мя святої великомучениці Варвари. 11 вересня 1844 року храм был освячений Київським митрополитом Філаретом (Дроздовим). У 1839 році на місці дерев'яної Варваринської церкви почали будувати кам'яну, звели цегляні монастирські мури з невеличкими башточками по кутам. У монастирі був свій свічковий завод, а також водяний млин, пасіка.
На 1852 рік у монастирі знаходилось 50 черниць та 30 послушниць.
У 1858 році відкрилося духовне училище для дівчаток з духовних сімей. На той час це був перший учбовий заклад в окрузі Лебедина.В 1863 р. монастир відвідав митрополит Київський Арсеній, який після відвідин училища став виділяти 200 рублів щорічно на утримування його. У 1872 р. навчальний заклад став шестикласним і кількість вихованок зросла з 40 до 100, з них 45 сиріт утримувались безкоштовно. Тут учили шити одяг, вишивати, в'язати, виготовляти декоративні квіти, прикрашати ікони. Окрім загальноосвітніх предметів вивчали Закон Божий, музику, співи, факультативно викладалися іноземні мови. Для викладання деяких предметів приїжджали вчителі із Златопольської гімназії.
До 1915 року булипобудовані нові келії, двоповерховий готель для паломників, покращено вигляд обох храмів.
Рядок 64 ⟶ 65:
На території монастиря організовано комуну «Червоний Жовтень», майно розграбовано, частково конфісковано органами НКВД,а з 1932 року в стінах колишньго монастиря було облаштовано інтернат для безпритульних і дітей репресованих.
З початком німецької окупації Лебединський монастир знову відкрили і монахині почали потроху повертатися у свою обитель. Дуже нелегко було ігуменії Валентині і сестрам відбудовувати зруйноване господарство і відновлювати
У 1949 році у монастирі перебувало 250 сестер разом з переведеними з чотирьох монастирів, під час закриття Мотронинського Свято-Троїцького (ігуменія Рафаїла), Козельщанського Свято-Різдва Богородичного (ігуменія Феофанія), Полтавського Свято-Крестовоздвиженского (ігуменія Іннокентія), Чигиринського Свято-Троїцького (схиігуменія Євгенія)монастирів. Настоятелькою Лебединського монастиря була призначена ігуменія Євфалія II, яка займала посаду до 1961 року.
7 червня 1961 року радянська влада лыквыдувала монастир. Частина сестер була відправлена в Золотонішський Свято-Покровський Красногірський монастир, інші жебракували навколишніми селами. Церковне начиння, ризничі і архів були вивезені, дзвони були передані в музей міста Черкас.Ігуменя Евфалія не змогла пережити наруги над святинею і у лютому 1962 року померла.
З 1961 року на території монастиря була розташована туберкульозна лікарня, а з 1972 року до серпня 1997 року в стінах монастиря були розміщені інтернат для дітей хворих на ДЦП, лепрозорій і навіть звірогосподарство. Більша частина житлових приміщень та келій зруйнована, Миколаївська церква пристосована під склад, курник, сарай, а у вівтарі облаштували Ленінську кімнату. Трьохпрестольна Вознесенська церква, що включала Варваринську, використовувалась під котельню, пральню, душові і туалети, а у вівтарі сушили білизну та облаштували баня для директора.Територія монастирського кладовища була сплюндрована, могили вандально понівечені, хрести поломані.
У 1992 році черниці Іоасафа та Синклитикія звернулися до Шполянского благочиного протоіерея Василя Костенка з проханням поклопотатися про відкриття монастиря. Монастир відкрився 28 грудня 1992 року. Наказом Преосвященнішого Софронія, єпископа Черкаського і Канівського 9 січня 1993 настоятелькою Лебединського монастиря була призначена ігуменя Валентина (Цвєткова).
Інтернат все ще існував, черниць у той час було зовсім мало.Передача будівель розтягнулася до 1997 року.
Після пережитих лихоліть монастирське життя відновлюється, Миколаївську (літню) церкву та трьохпрестольну Вознесенську (теплу), що включає Варваринську церкву відбудували, облаштували каплицю, келії, господарські споруди, привели в порядок старовинне кладовище.
Лебединський Свято-Миколаївський жіночий монастир тепер діє за прямим призначенням і належить до єпархії [[Українська православна церква Київського патріархату|Української православної церкви Київського патріархату]].
Богослужіння в монастирі відбуваються щодня за монастирським Статутом : вранці о 4.30 - полуношницю і читання акафістів , потім Божественна Літургія. Вечірня служба - в 17.00.
Кожен четвер перед Божественною Літургією в храмі соборно читається на розспів акафіст святителю Миколаю і виноситься шанована ікона з часткою святих мощей святого угодника Божого. А щосуботи служиться соборний акафіст Божої Матері перед шанованою іконою Богородиці .
Престольні свята : 22 травня - перенесення святих мощей святителя Миколая Чудотворця ; Вознесіння Господнє - 40 день після Пасхи Христової ; 28 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці , 18 вересня - святих праведних Захарія та Еліcавети , 6 грудня - святителя Митрофана Воронезького ; 17 грудня - святої великомучениці Варвари ; у Вівторок Світлої седмиці - шанованої Іверської ікони Божої Матері.
У дні храмових свят , на третій день Святої Христової Пасхи , Різдва Христового та Святої Трійці вчиняється Хресний хід в монастирі.
== Посилання ==
| |||