|
'''КінестикаКінесика''' (др.-грец.κίνησις — рух) — сукупність рухів (жестів, міміки), що застосовуються в процесі людського спілкування (за винятком рухів мовного апарату). Розділ [[паралінгвістика|паралінгвістики]].
== Походження ==
Термін ''кінестикакінесика'' вперше був ужитий [[Рей Бірдвістел|Реєм Бірдвістелом]] ({{lang-en|Ray Birdwhistell}}) в 1952 році. Рей був [[антропологія|антропологом]], який вивчав спілкування людей через жести, пози та рухи. Він робив фільми про поведінку людей в різних соціальних ситуаціях та аналізував їх, щоб показати різні рівні спілкування. Пізніше до нього приєднались інші антропологи, включаючи [[Маргарет Мід]] ({{lang-en|Margaret Mead}}) та [[Грегорі Батесон]] ({{lang-en|Gregory Bateson}}).
== Предмет вивчення ==
КінестикаКінесика вивчає відображення поведінки людини в її невербальних проявах, до яких відносяться [[міміка]] (рух м'язів обличчя), [[пантоміміка]] (рухи всього тіла), «вокальна міміка» (інтонація, тембр, ритм, вібрато голоси), просторовий малюнок (зона, територія, власність і переміщення), експресія (виразність, сила прояву почуттів, переживань), яка може бути вирішальною в інтерпретації вимовних висловлювань. Важливо враховувати, що в різних культурах один і той самий жест може трактуватися по різному.
Невербальні прояви, як довільні, так і мимовільні, спочатку будучи доцільною реакцією в ситуаціях захисту (неприйняття, відторгнення), напади (присвоєння), зосередження (очікування, ритуали та перехідні стани), в довербальний період еволюції людини були самостійним засобом комунікації, а у вербальному періоді закріпилися в якості напівсвідомого виразного засобу, зберігши функції попередніх етапів.
|
