'''Шу Цзін''' («Канон ([історичних, документальних)] писань», «Книга історії» або «Книга документів», {{lang-zh|書經}}, [[піньїнь]]: shū jīng); інша назва — «'''Шан шу'''» 尚書 («Поважні писання») — одна з китайських класичних книг, що входить до складу [[конфуціанство|конфуціанських]] «[[У-Цзін]]» («П'ятикнижжя») і «[[Ши сань цзін]]» («Тринадцятикнижжя»), які спочатку носили назву просто «Шу» («Писання» або «Книга»). «Шу Цзін» являється найдавнішим історичним збірником записів переказів, сказань, міфів, їх історизованних версій, історичних подій, урядів, звернень, організаційних розпоряджень, повчань сановникам тощо з 2357 по 627 рік до н. е. в Китаї. Тексти «Шу Цзін» представляють різні епохи і, можливо, культури. Редакція його приписується [[Конфуцій|Конфуцію]] (551 - 479 роки до н. е.), який привів до ладу документи, що дійшли до нього. Книга ця переповнена міркуваннями на тему про ідеальну систему управління державою і тому дуже цінується китайцями. Достовірних даних є дуже мало, однак, існує вказівка на всесвітній потоп, що стався нібито при імператорі [[Яо (імператор)|Яо]] в 2293 році.<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/117199/%D0%A8%D1%83 Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона]</ref>
