Відкрити головне меню

Зміни

[[1586]] року через втрату родового маєтку він подався на [[Запорожжя]] козакувати. [[1590]] року, завдяки рекомендації [[гетьман великий коронний|коронного гетьмана]] [[Ян Замойський|Яна Замойського]], уряд [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] призначив Косинського полковником [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]] реєстрового і дарував землі в пустині [[Рокитне (смт, Київська область)|Рокитній]] і [[Мала Вільшанка (Білоцерківський район)|Ольшанці]] [[Київське воєводство|Київського воєводства]]. Проте наступного року ці землі силоміць захопив білоцерківський староста [[Януш Острозький]], що отримав на володіння ними королівський привілей. Це обурило Косинського, тому він зібрав 5000 реєстрових та нереєстрових козаків, які обрали його своїм старшим, і 29 грудня [[1591]] штурмом взяв [[Біла Церква|Білу Церкву]]. Вилучивши привілеї (за даними З.Вуйціка, на староство та ґрунти; вони, також особисті листи були знищені; до цього переховувалися у підстарости Дмитра Курцевича Булиги<ref name="В19">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 219</ref>), а також захопивши зброю та харчі месники відступили до [[Трипілля]], де готувалився оборонятися<ref name="autogenerated1997">{{ref-uk}} Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''.&nbsp;— Київ: Генеза, 1997.</ref>. К.Косинський та козаки взяли тільки майно Острозького та підстарости; міщан та інших людей ніхто не оббирав.
 
Поки Косинський перебував у Трипіллі, заворушення, спричинене майновою суперечкою між ним і Острозькими, переросло у козацьке повстання майже по всій Україні (Київщина, Брацлавщина), Поділлі, Волині, що отримало назву [[повстання Косинського]]. Протягом [[1592]] року нереєстрові козаки та селяни захопили [[Переяслав]], [[Київ]]. На Волині в основному нападали на маєтки Острозьких, зокрема, козакам вдалось здобути добре захищене місто [[Старий Остропіль|Острополь]].<ref name="В20">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 220</ref> Також заходилися пустошити шляхетські садиби на [[Брацлавщина|Брацлавщині]] та [[Волинь|Волині]]. При дворі короля [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] повстання Косинського вважали приватною справою Острозьких, тому на його придушення на початку [[1593]] року вирушили особисті війська руських князів Януша Острозького і черкаського старости [[Олександр Вишневецький|Олександра Вишневецького]]<ref name="autogenerated1997"/>. Пізніше таки була вислана спеціальна королівська комісія на чолі з [[Миколай Язловецький|Миколаєм Язловецьким]]&nbsp;— офіційним керівником реєстровців («старшим» козаків).
 
[[2 лютого]] [[1593]] року княжі загони (до їх складу входили і найманці, в тому числі з Угорщини; король Сігізмунд ІІІ Ваза 16 січня 1593 видав універсал про [[посполите рушення]] шляхти Київського, Брацлавського, Волинського воєводств) розбили козаків Косинського у великій [[битва під П'яткою|битві під П'яткою]], в якій захопили 26 гармат і всі корогви. Повстанці капітулювали, надали князям присягу, підписану від імені [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]], а сам Косинський мусив особисто тричі, схиливши коліно, ударити чолом перед старим князем [[Костянтин-Василь Острозький|Костянтином]] та його синами, що входило до рицарського ритуалу покори васала перед сюзереном<ref name="autogenerated1997"/> (акт був складений 15 березня, знаходився в книгах гродських [[володимир-Волинський|володимирських]])<ref name="В20">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 220</ref>.
144 662

редагування