Відкрити головне меню

Зміни

м
стильові правлення за допомогою AWB
==Загальна характеристика==
 
[[Китай]] має розвинену нафтогазову, вугільну, залізорудну, марганцеворудну, вольфрамову, хромову, алюмінієву, мідну, олов’яну, свинцево-цинкову, ртутну, сурм’яну, азбестову пром-сть, а також видобуток і переробку титан- і ванадійвмісних продуктів, золота, гірничохімічної та нерудної індустріальної сировини, дорогоцінних та виробних каменів (табл. 2). Обсяг продукції гірничої промисловості в 1999 р. склавстановив 51,4 млрд [[долар США|дол. США]] (для порівняння: у США – 48 млрд дол.). Частка гірничодобувних галузей на межі ХХ-XXI ст. – бл. 7% ВВП.
 
У 2001 гірничодобувна промисловість Китаю принесла бл. Yu479 млрд, що на 7% більше, ніж в 2000 р. Виробництво десяти головних кольорових металів збільшилося з 7.6 млн т до 8.56 млн т; виробництво фосфоритових руди збільшилося з 19.37 млн т до 21 млн т; виробництво цементу збільшилося з 580 млн т до 630 млн т. Протягом 2001 в Китаї було відкрито 106 родовища к.к. Витрати на геологічні дослідження досягли Yu22.74 млрд, уряд видав 533 ліцензії на ці дослідження. Вартість мінерального імпорту-експорту перевищила US$100 млрд.
'''Див.''' [[Вугільна промисловість Китаю]] .
 
На початку XXI ст. Китай – провідна світова країна з видобутку [[вугілля]], яке є основою його паливно-енергетичної бази. Динаміка видобутку, млрд т: 1980 – 0,620; 1990 – 1,035; 1994 – 1,240; 1995 – 1,360; 1996 –1,397; 1,40 – 1997; 1998 – 1,181; 1999 – 0,974; 2000 – 1,238; 2001 – 1,171 [джерела: Локер С., 2000, Лондон; Кіцкі Є., 2002, Краків]. Видобуток вугілля в країні в 2003 р становитиме 1.35 млрд тонн. Серед найбільших центрів вуглевидобутку виділяються Хуайнань, Хеган, [[Кайлуань]], Датун, Фушунь, Фусінь. Згідно зі «Стратегією трьох етапів» передбачалося подвоєння виробництва валового національного продукту за період 1990-2000 рр. і повторне його подвоєння до 2050 р. Передбачається зростання споживання вугілля в Китаї у 2020 р. до 2 млрд т; значне підвищення експорту, що склавстановив в 2001 р. 86 млн т [World Coal. - 2002. - 11, № 8].
 
'''Горючі сланці.''' У К. розвинута розробка покладів горючих сланців, які йдуть, в осн., на виробництво штучного рідкого палива.
Залізорудна промисловість. Становлення промисловості почалося у 30-х роках XX ст. У 1943-1947 роках загалом щорічно добувалося 4,7 млн т руди. У 1949 р. багато копалень було зруйновано і видобуток впав до 0,59 млн т. Після відновлення галузі в 50-х роках видобуток став швидко зростати. На початку 80-х років масштабні розробки велися на більш ніж 200 залізорудних родов. з запасами 200-1000 млн т. Найпотужніші підприємства діяли в пров. Ляонін в районі металургійних комбінатів “Аньшань” і “Беньсі”. Залізисті кварцити, які видобуваються, містять в середньому бл. 30% Fe, багаті руди - 60% Fe. Другий район великих розробок залізистих кварцитів – в пров. Хебей (кар’єри “Шуньчан”, “Дашін” і “Сидзян”), руда містить 24-27% Fe. Третій значний район видобутку Баян-Обо у Внутр. Монголії. Руди містять 30-60% Fe. В цілому наймасштабніші розробки ведуться відкритим способом. При підземній розробці широко використовується система підповерхового обвалення. Майже вся зал. руда потребує збагачення. На збагач. ф-ках застосовують магнітний, флотаційний та ін. способи збагачення.
 
'''Видобуток Fe - руд''' в КНР в 2001 р. (в дужках за 2000 р.) склавстановив (в млн т): 102,0 (105,3); Імпорт Fe - руд в КНР в 2001 р. (в дужках за 2000 р.) склавстановив (в млн т): 107,9 (84,9); [Mining J. - 2002. - 339, № 8693. - Р. 25-27]. Розробка родовищ залізних руд в Китаї на початку XXI ст. – відкрита. За оцінками фахівців, біля 1700 залізорудних родовищ в країні не підлягає освоєнню через низький вміст заліза (в середньому біля 32%) і високі вмісти шкідливих домішок – алюмінію і фосфору в рудах. Незважаючи на значні ресурси залізняку в країні не вистачає високоякісної сировини. Імпорт залізняка в КНР протягом останніх років зростав швидкими темпами: в 1990 р він становив 14,2 млн т, в 1995 – 41,2 млн т, 1999 р. – 55 млн т, 2000 – 70 млн т, 2001 – 92.3 млн т, 2002 – 111.5 млн т, 2003 – бл. 130 млн т.
 
Залізорудна компанія КНР Hainan Iron and Steel планує на о. Хайнань будівництво кобальтового металургійного заводу продуктивністю 330 т Co і 1000 т катодної Cu в рік. Капіталовкладення в будівництво оцінюються в 24 млн дол. [Metal Bull. - 2002. - № 8640. - Р. 7].
 
'''Нікель.''' Станом на початок XXI ст. понад 80% нікелю, що добувається в Китаї, надходить з родовища [[Цзіньчуань]] (провінція Ганьсу), промислове освоєння якого дозволило країні позбутися експортної залежності. З руд родовища виплавляється 80% всього нікелю країни, 90% кобальту і 93% платиноїдів. Родов. нікелевих сульфідних руд з пром. вмістом металів платинової групи розробляють відкритим і підземним способами в провінціях Гирін і Сичуань, а аналогічні руди, збагачені також міддю, бісмутом і титаном – у Внутр. Монголії.
Разом зі зростанням виробництва зростає і споживання нікелю в Китаї. Нікелеве споживання в 2001 р (до 2000) збільшилося на 30% і досягло 84 тис.т. Імпорт нікелю в Китай у 2001 р був переважно з Росії (15,29 тис.т) і Австралії (5,323 тис.т). Імпорт нікелевого концентрату в 2001 р склавстановив 6,986 т. Нікелевий експорт на 41% знизився – до 5,42 тис.т і здійснювався переважно до Японії (5,139 тис.т) і Південної Кореї (252 т).
 
На думку експертів одного з найбільших світових виробників нікелю – канадської компанії Inco Ltd., Китай до 2004 р. випередить США по щорічному споживанню нікелю. У найближчому майбутньому Китай стане найбільшим у світі споживачем цього металу. Частка країни в прирості світового попиту на нікель в 2002 р. склала понад 60% і в майбутньому буде збільшуватися, що пов'язано із загальним підйомом китайської металургійної промисловості.
 
'''Вольфрамова промисловість.''' Видобуток вольфрамових руд в пром. масштабах ведеться в країні з поч. XX ст. У 1980-х рр. за виробництвом вольфрамових концентратів (15-20 тис. т на рік) К. вийшов на одне з провідних місць у світі. Основні райони розробки знаходяться в пров. Цзянсі, де працюють рудники “Дацзішань”, “Сіхуашань” і “Гуймейшань” з проектною потужністю 6,8; 5 і 4 тис. т вольфрамових концентратів на рік. Видобуток на рудниках “Дацзішань” і “Гуймейшань” ведеться підземним способом, на “Сіхуашань” – комбінованим. Сиру руду збагачують в осн. гравітацією з одержанням концентрату з 65-70%-ним змістом WO3. Всього в країні працюють понад 60 гірничодобувних підприємств. У розвитку промисловості активно беруть участь амер. компанії “Union Carbide”, “Amax” та інші. Збагачують сировину із застосуванням відцентовий сепараторів, вібраційний грохотов, спіральних шлюзів, відсаджувальних машин і інш.
У 1999 р в К. вироблено 22,971 тис.т вольфрамової продукції в перерахунку на метал (тверді сплави, феровольфрам, паравольфрамат амонію та ін.). Експорт вольфрамової продукції склавстановив 15,145 тис.т. Внутрішньокитайське споживання вольфраму у 2001 р оцінюється в 9 тис.т/рік.
 
Структура сучасної вольфрамової галузі Китаю надзвичайно неоднорідна. Тільки 6 гірничо-збагачувальних підприємств мають в своєму розпорядженні виробничі потужності понад 1 тис. т концентрату на рік; їх сумарна продукція становить менше 1/5 виробництва країни. Деякі рудники діють без ліцензій на видобуток. Середнє вилучення WO3 в процесі збагачення становить 82.4%. Загальне число виробників паравольфрамату амонію - біля 170; їх сумарна виробнича потужність становить 65 тис. т/рік. Тільки у 19 з них річні потужності перевершують 1 тис. т, але вони виробляють бл. 69% продукції. Фактичний випуск паравольфрамату амонію в кінці 1990-х років знаходився на рівні 27-30 тис. т/рік; з них біля 16 тис. т на рік йшло на експорт. Річні обсяги виробництва феровольфраму широко варіюють, значною мірою в залежності від обсягів експорту, який коливався в минулому десятиріччі від 600 до 6000 т. Сумарні потужності становлять 13 тис. т/рік, в той час як внутрішнє споживання - біля 3.4 тис. т/рік. Частка металу в продукті становить 86-90%. Тверді сплави випускають більш ніж 150 підприємств. З них тільки заводи в м.м. Чжучжоу і Цзігун відрізняються значними обсягами виробництва – понад 1 тис. т/рік. Річна продуктивність кожного з інших 130 підприємств не перевищує 50 т. Сумарні потужності Китаю по виробництву твердих сплавів перевершують 7 тис. т/рік, реально їх випускається біля 5.8 тис. т/рік. Виробництвом вольфрамових продуктів займається понад 200 підприємств.
'''Олов'яна промисловість'''. Китай – світовий лідер по виробництву і експорту олова. У 2003 р. спостерігається скорочення обсягів випуску олова, що пов'язане з дефіцитом олов'яного концентрату. У 2003 очікуване виробництво олова – 60 тис. т, проти 80 тис. т в 2002 р. Найбільші розробки олов'яних руд зосереджені в пров. Юньнань, в рудному районі Гецзю і в Гуансі-Чжуанському автономному районі. Велику частину олова добувають з розсипів відкритим способом (бл. 80%). Збагачують олов'яні руди гравітацією, іноді за комбінованими гравітаційно-магнітно-флотаційними схемами. Одержують концентрат з вмістом олова (40%) при вилученні 50-60%. Поклади олова виснажені інтенсивними розробками.
 
В окрузі Хойчан (провінція Цзянси, Китай) на новому великому олов'яному родовищі планується побудувати великий олов'яний рудник. Попередні ГРР показали, що загальні запаси олова на об'єкті складаютьстановлять біля 400-500 тис. т, а підтверджені запаси складаютьстановлять біля 213.6 тис. т олова [Platts News, 2003].
 
'''Свинцево-цинкова промисловість''' К. постала після 40-х рр. XX ст. Сучасну базу промисловості складають рудники «Фанькоу» (пров. Гуаньдун), «Сітешань» (пров. Цінхай), «Хуаньшанпін», «Таолінь» (пров. Хунань), «Хойцзе» (пров. Юньнань), найстаріше підприємство «Шуйкоушань» (пров. Хунань), рудник поблизу м. Ляньчен (пров. Фуцзянь). Спільно з англійською компанією Billiton plc на початку XXI ст. побудовано новий свинцево-цинковий комбінат Lanping продуктивністю 250 тис.т цинку на рік. Загалом динаміка свинцево-цинкової промисловості на початку XXI ст. позитивна (табл. ).
'''Ртутна промисловість'''. Осн. об'єкти сконцентровані в межах Південно-Китайської ртутно-рудної провінції, що охоплює тер. провінцій Гуйчжоу, Хунань, Юньнань, Сичуань, Цзянсі, Чжецзян, Гуандун, Фуцзянь. Невеликі вияви ртутного зруденіння в різні роки розроблялися кустарним способом (пров. Синьцзян та ін.). Розробка ведеться підземним способом із застосуванням буропідривних робіт. На дрібних родов. жильно-гніздового типу видобуток здійснюють попутно з розвідкою окр. рудних тіл. Осн. система розробки – камерно-стовпова. Подальші перспективи ртутно-рудної промисловості пов'язані з розвитком гірн. робіт на прихованих на глибині (“сліпих”) покладах.
 
Забезпеченість загальними запасами ртуті максимального рівня її виробництва, досягнутого в 1995-1997 рр., з урахуванням 5%-них втрат при металургійному переділі складаєстановить ву Китаї 21 рік.
 
'''Сурм’яна (стибієва) промисловість'''. Основна рудна база стибієвої промисловості – родов. [[Сікуаньшань]], відоме з глибокої старовини як джерело антимоніту. Пром. експлуатація цього об'єкта почата в 1894 р; макс. масштабів досягла в 1917, коли тут було отримано понад 25 тис. т товарного металу (у 80-і рр. бл. 10 тис. т). Розробка ведеться підземним способом; глибина понад 400-450 м. Система камерно-стовпова та з тверднучим закладенням хвостами збагачення. Виїмка здійснюється буропідривним способом. Середні і рядові руди збагачують гравітаційно-флотаційним методом. Інші родов. знаходяться в пров. Хунань, Гуйчжоу і інш., розташованих на півдні країни. Гірничі підприємства галузі здійснюють закінчений цикл переробки руди аж до отримання металу різних марок і оксидних сполук стибію. Промислове значення також мають комплексні вольфрам-стибієві (з поліметалами, золотом і ртуттю) родов. групи Усі-Сіань-Таоань, розташовані в центр. частині пров. Хунань.