Цукровий діабет тип 2: відмінності між версіями

У більшості випадків діабету залучено багато генів, кожен з яких є робить свій невеликий вклад в збільшення можливості стати діабетиком 2-го типу.<ref name=Will2011/> Якщо один [[однояйцевий близнюк]] хворий на діабет, вірогідність того, що в іншого розвинеться діабет протягом життя перевищує 90%, в той час як для двійнят вона складаєстановить 25-50%.<ref name=Green2011/> Станом на 2011&nbsp;р., було визначено більш ніж 36 [[ген]]ів, що несуть в собі ризик захворювання на діабет 2-го типу.<ref name=Genetic2011>{{cite journal|last=Herder|first=C|coauthors=Roden, M|title=Genetics of type 2 diabetes: pathophysiologic and clinical relevance|journal=European journal of clinical investigation|date=2011 Jun|volume=41|issue=6|pages=679–92|pmid=21198561|doi=10.1111/j.1365-2362.2010.02454.x}}</ref> Всі ці гени разом все ж складають лише 10% загального спадкового компоненту хвороби.<!--<ref name=Genetic2011/> --> Наприклад, [[алель]] [[TCF7L2]] підвищує ризик розвитку в 1,5&nbsp;рази та є найбільшим ризиком зі звичайних генетичних варіантів.<!--<ref name=Green2011/> --> Більшість з генів, зв'язаних з діабетом, пов'язані з функціями бета-клітин.<ref name=Green2011/>

Існує кілька рідкісних випадків діабету, що виникає через порушення в одному гені (відомі як [[генетичний розлад|моногенні]] форми діабету або [[Цукровий діабет#Інші типи|«інші специфічні типи діабету»]]).<ref name=Green2011/><ref name=Will2011/> До них входять, серед інших, [[діабет зрілого віку в молодих людей]] (MODY), [[синдром Донаг'ю]], та [[синдром Рабсона-Менденхолла]].<ref name=Will2011/> Діабет зрілого віку у молодих людей складаєстановить 1-5% усіх випадків захворювання молодих людей на діабет.<ref>{{cite news|first=|last=|coauthors=|title=Monogenic Forms of Diabetes: Neonatal Diabetes Mellitus and Maturity-onset Diabetes of the Young|date=|publisher=National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases, NIH|url =http://www.diabetes.niddk.nih.gov/dm/pubs/mody/|work =National Diabetes Information Clearinghouse (NDIC)|accessdate=2008-08-04 }}</ref>

За станом на 2010 рік 285&nbsp;мільйонів людей у світі хворіли на діабет 2-го типу, що складалостановило приблизно 90% випадків діабету.<ref name=Will2011>{{cite book|title=Williams textbook of endocrinology.|publisher=Elsevier/Saunders|location=Philadelphia|isbn=978-1-4377-0324-5|pages=1371–1435|edition=12th}}</ref> Це дорівнює приблизно 6% дорослого населення світу.<ref name=Mee2007>{{cite journal|last=Meetoo|first=D|coauthors=McGovern, P, Safadi, R|title=An epidemiological overview of diabetes across the world|journal=British journal of nursing (Mark Allen Publishing)|date=2007 Sep 13-27|volume=16|issue=16|pages=1002–7|pmid=18026039}}</ref> Діабет поширений у [[розвинуті країни|розвинутих країнах]] та у [[країнах, що розвиваються]].<ref name=Will2011/> Проте він залишається нетиповим для країн третього світу.<ref name=Green2011/>

Рівень захворюваності діабетом, що у 1985 році складавстановив 30&nbsp;мільйонів випадків, збільшився до 135&nbsp;мільйонів у 1995 році та до 217&nbsp;мільйонів у 2005 році.<ref name=Epi2006>{{cite journal|last=Smyth|first=S|coauthors=Heron, A|title=Diabetes and obesity: the twin epidemics|journal=Nature Medicine|date=2006 Jan|volume=12|issue=1|pages=75–80|pmid=16397575|doi=10.1038/nm0106-75}}</ref> Це збільшення пов'язують з глобальним старінням населення, зменшенням фізичного навантаження та збільшенням рівня ожиріння.<ref name=Epi2006/> До п'ятьох країн з найбільшим рівнем хворих на діабет у 2000 році відносили Індію з 31,7&nbsp;мільйонів осіб, Китай з 20,8&nbsp;мільйонів осіб, Сполучені Штати з 17,7&nbsp;мільйонами осіб, Індонезію з 8,4&nbsp;мільйонами осіб та Японію з 6,8&nbsp;мільйонами осіб.<ref name = "Wild 2004">{{cite journal |author=Wild S, Roglic G, Green A, Sicree R, King H |title=Global prevalence of diabetes: estimates for the year 2000 and projections for 2030 |journal=Diabetes Care |volume=27 |issue=5|pages=1047–53 |year=2004 |month=May |pmid=15111519|doi= 10.2337/diacare.27.5.1047|url=}}</ref> Його було визнано глобальною [[епідемією]] [[Всесвітньою організацією охорони здоров'я]].<ref>{{cite web|title=Diabetes Fact sheet N°312|url=http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs312/en/|work=World Health Organization|accessdate=9 January 2012|month=Aug|year=2011}}</ref>

Одним із головних елементів компенсації діабету є підтримання нормальної маси тіла. В ідеалі хворий на діабет у стані стійкої компенсації не повинен бути огрядним. Головним способом нормалізації маси тіла при її перевищенні, незалежно від типу цукрознижувальної терапії, є субкалорійна дієта. Лікування таких хворих доцільно розпочинати з дієти, що має знижену енергетичну цінність, із розрахунку 20-25 ккал/кг (енергозатрати в стані спокою) помножені на «ідеальну» масу тіла хворого (у кілограмах), яка забезпечує негативний енергетичний баланс. «Ідеальна» маса тіла&nbsp;— маса, яку хворий певного росту, віку і статі повинен мати в нормі. Добовий калораж таких хворих 1200–2000 ккал із низьким вмістом вуглеводів (150–200 г) і жирів (50-60 г), але з достатнім вмістом білків. Такий раціон дає змогу втрачати 0,5-1&nbsp;кг маси тіла за тиждень і може бути тривалою підтримуючою терапією. У стаціонарах короткочасно при надмірній масі тіла можна використовувати жорсткішу дієту з калорійністю до 700–800 ккал. Тривале перебування на такій дієті хворі звичайно важко переносять. Тому пацієнтам доцільно призначати розвантажувальні дні 1-2 рази на тиждень, кращенайкраще у вихідні дні, під час відпустки.