|
=== Розбудова міста та заснування порту. Епоха де Рібаса ===
[[Файл:Ekaterininskay square Odessa 2010.JPG|міні|300пкс|праворуч|[[Пам'ятник засновникам Одеси]]: [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерині II]], [[Хосе де Рібас]]у, [[Франц де Воллан|Францу де Воллану]], [[Зубов Платон Анатолійович|Платону Зубову]] та [[Потьомкін Григорій Олександрович|Григорію Потьомкіну]], [[Катериненська площа]], заснований 1900 року, зруйнований 1920 року та відновлений 2007 року.]]
Місцеве населення, що залишилося на цих землях після приходу росіян було нечисленним — станом на [[1793]] рік тут проживало 254 особи у 8-ми населених пунктах. У самому Хаджибеї населення складалостановило 28 особи у 10-ти дворах. Наприкінці липня того ж року на місці старої фортеці почалося будування нової для захисну прикордонних земель. На місці Хаджибея, рескриптом московської імператриці, [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерини II]], від {{OldStyleDate|7|червня|1794|27|травня}} року на самому заході новопридбаної території Російської імперії — [[Новоросія|Новоросії]] почалася розбудова міста. Проект будівництва міста, порту і нової фортеці вона доручила нідерландському військовому інженерові [[Франц де Воллан|Францу де Воллану]], який втілив при цьому принципи [[Давньоримське містобудування|давньоримського містобудування]]. При цьому відповідальність за зведення нового порту на Чорному морі та за розбудову сучасного міста несли граф де Рібас та граф [[Зубов Платон Анатолійович|Платон Зубов]]. Зубов, до речі, багато уваги приділив розбудові міста саме на цьому місті, адже [[генерал-аншеф]] [[Суворов Олександр Васильович|Олександр Суворов]] не був зацікавлений у розбудові міста та заснуванню порту і його цікавила лише фортеця; [[контр-адмірал]] [[Мордвінов Микола Семенович|Микола Мордвінов]] вважав, що новий порт має бути побудований в [[Очаків|Очакові]]; а колись славетний [[Потьомкін Григорій Олександрович|Григорій Потьомкін]] боровся за розбудову [[Кінбурн]]у. Однак тільки Платон Зубов підтримав де Рібаса та де Воллана, які вважали, що Хаджибей знаходиться у найвигіднішому місті для порту. Тому, вдячні одесити, назвали один з портових [[Мол (насип)|молів]] на честь Зубова — [[Платонівський мол|Платонівським]].{{sfn|Бондаренко|2010|с=23|name=Бондаренко, 23}}
{{цитата|...ставлю вас до відома, що побудова цього порту передоручено мені. Для виконання цього задуму вам виділяються необхідні суми та матеріали. На вас покладається замість генерал-аншефа Суворова нагляд за кріпосними роботами... в Одесі...
{{oq|ru|...ставлю вас в известность, что построение сего порта препоручено мне. Для исполнения этого замысла вам выделяются необходимые суммы и материалы. На вас возлагается вместо генерал-аншефа Суворова надзор за крепостными работами... в Одессе...}}|40|З листа Платона Зубова до Хосе де Рібаса|<ref name="Бондаренко, 23"/>}}
З {{OldStyleDate|8|жовтня|1814|26|вересня}} року по {{OldStyleDate|12|січня|1816|31|грудня|1815}} року градоначальником тимчасово було призначено відомого у Російській імперії англійця — [[Томас Кобле|Томаса Кобле]]. На честь нього згодом було названо [[Коблеве|село]] та однойменний [[Коблеве (курорт)|курорт]] у [[Миколаївська область|Миколаївській області]], а також відому українську [[Коблево|марку вин]]. В Одесі ж англієць залишив по собі славу предводителя [[Дворянство|дворянства]] міста, а також назву [[Вулиця Коблевська|однієї з вулиць]]. Вже з {{OldStyleDate|13|січня|1816|1}} року посаду голови Одеського градоначальництва посів граф [[Луї Олександр Андро де Ланжерон|Луї Олександер Андро де Ланжерон]].{{sfn|Бондаренко|2010|с=46}}
Станом на початок 1816 року експорт з Одеси оцінювався 37,7 мільйонів рублів, з яких 33 мільйонів складаластановила лише пшениця. У той час багацько купців збагатилося на продажі саме цього товару. Зокрема, [[Інглезі Дмитро Спиридонович|Димитріос Інглезі]], [[Маразлі Григорій Іванович|Григоріос Маразлі-старший]], [[Родоканакі Феодор Павлович|Феодор Родоканакі]] тощо. Одним з найбільших досягнень Ланжерона вважається встановлення у місті режиму [[Порто-франко в Одесі|«порто-франко»]], що означало скасування мита на ввезення товарів, а, отже, різкий підйом економіки. розмови про встановлення цього режиму велися ще з 1798 року, однак лише при Олександрі де Ланжероні «порто-франко» було встановлено {{OldStyleDate|27|серпня|1819|15}} року. У зв'язку із цим поблизу порту було вирито два спеціальні рови: ''«Херсонська митниця»'' (на Пересипу) та ''«Тираспольська митниця»'' (на [[Молдаванка (Одеса)|Молдаванці]]). Себто, митний кордон розтягнувся від Сухого лиману до Куяльницького. Однак, через численні порушення кордону, його довелося скоротити до території від порту до сучасної вулиці [[Вулиця Старопортофранківська|Старопортофранківської]]. Згодом, все ж, зону розширили, додавши місцевості [[Малий Фонтан (Одеса)|Молого Фонтану]], Молдаванки та Пересипу. А у [[1859]] році статус «порто-франко» було остаточно скасовано. За 40 років вільного порту Одеса стала експортером хлібу світового рівня.{{sfn|Бондаренко|2010|с=48}}
{{Цитата|Величезне значення одеської відпускної торгівлі у справі підняття виробничих сил краю навряд чи потребує доказів, якщо пригадати, що в щасливі роки з Одеси вивозилося хлібних продуктів більше, ніж з усіх портів Сполучених Штатів Америки усього.|40|Доротея Атлас|{{sfn|Бондаренко|2010|с=48}}}}
|
