Автобіографізм Тараса Шевченка: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 29:
В [[поема|поемі]] [[Гайдамаки (поема)|«Гайдамаки»]] виступає й неприкрите маскою оповідача авторське «я», що уособлює типізований образ [[поет]]а-[[громадянин]]а: у згадках з дитинства поета — про сирітські блукання й розповіді діда про [[Коліївщина|Коліївщину]], в звертанні до недолугих критиків.
 
Так і у вступі до поеми «Мар'яна-черниця» — присвяті О.[[Коваленко Оксана Степанівна|Оксані Коваленко]] — згадує Шевченко своє втрачене кохання, а в епілозі до поеми [[Кавказ (поема)|«Кавказ»]] звертається до загиблого друга [[Яків де Бальмен|Якова де Бальмена]].
 
Автобіографічними є ліричні поезії періоду «трьох літ»: «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «Заворожи мені, волхве», «Гоголю», «Три літа», частина віршів циклу «[[В казематі]]», більшість поезій періоду заслання, вірші останніх років життя — «Доля», «Марку Вовчку», поезії «Якби з ким сісти хліба з'їсти», «Чи не покинуть нам, небого» інтимні ліричні поезії, присвячені О. Коваленко, Г. Закревській, Л. Полусмаковій та інші.