Кіровоградська операція: відмінності між версіями

На ранок [[7 січня]] передові з'єднання фронту обійшли Кіровоград з півночі та півдня, перерізали основні шляхи відходу противника. 5 німецьких дивізій опинились в оточенні, пороте їм вдалось організувати відхід. [[8 січня]] радянські війська увійшли до Кіровограда, пізніше просунулись ще на 15-20  км. На уманському напрямку війська [[52-а армія (СРСР)|52-ої армії]] та [[4-а гвардійська армія|4-ої гвардійської армії]] до [[10 січня]] просунулись на 40  км, але були зупинені сильними контратаками противника, що перекинув сюди 3 танкові дивізії. [[16 січня]] наступ радянських військ був зупинений на рубежі [[Сміла]] — [[Грузьке (Кіровоградський район)|Грузьке]] — [[Новгородка]].

В ході операції був звільнений Кіровоград та війська просунулись на 40-50  км на захід. Сама операція пройшла невдало, поставлені завдання виконати не вдалось. Затримавшись у боях за Кіровоград, радянські війська [[14 січня]] 1944 року перебували за 120  км від [[умань|Умані]] та [[Христинівка|Христинівки]], де їх вже чекали війська [[перший Український фронт|1-го Українського фронту]]. У директиві [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки]] від 16 січня 1944 року персональна відповідальність за невиконання завдань фронту покладалась на [[конєв Іван Степанович|І.Конєва]]. За цих умов Ставка ВГК уточнила завдання 1-го та 2-го Українських фронтів щодо знищення звенигородсько-миронівського угруповання противника зустрічними ударами на [[шпола|Шполу]], що стало початком підготовки до проведення [[корсунь-Шевченківська операція|Корсунь-Шевченківської операції]].

* Стратегический очерк Великой Отечественной войны 1941—19451941–1945 гг. М., 1961;