Моріс Жозеф Равель: відмінності між версіями

'''Моріс Жозеф Равель''' ({{lang-fr|Joseph-Maurice Ravel}}, [[7 березня]] [[1875]] — [[28 грудня]] [[1937]]) — французький [[композитор]]. Яскравий представник світової музичної культури 1-ї половини 20 століття, Равель продовжив і розвинув пошуки [[Дебюссі]] в царині імпресіоністичного звукопису, колористичної гармонії й оркестрування, та екзотичної ритміки.

Хоча багато критиків уважають, що на Равель значногозазнав великого впливу Клода Дебюссі, сам композитор вважавназивав себе послідовником [[Куперен]]а і {{Моцарт}}а, чиї композиції є більш класичними за структурою. Водночас і Дебюссі, і Равеля відносять до представникамипредставників [[імпресіонізм|імпресіоністичного напрямку]]. Равель також сприйняв впливи різних музичних течій від американського джазу до фольклору Європи і Азії.

Сім'я переїздить до Парижа, де народжується молодший брат Моріса — Едвард. В 1882 р. Моріс почав брати уроки з фортепіано в А.Гізу, а в 1887 — гармонії у Ш.Рене. Два роки Равель навчався в підготовчому класі [[Паризька консерваторія|Паризької консерваторії]], до якої поступиввступив у 1889 році у підготовчий клас фортепіано до АнтиомаАнтіома, а за два роки перейшов у клас Шарля Беріо. Теоретичні дисципліни вивчав у Пессара й Дюбуа, композицію пізнавав у 1898 у Г.Форе. До цього періоду належить перший широко відомий твір композитора — фортепіанна Павана на смерть інфанті (''Pavane pour une infante défunte'').

У консерваторії Равель затоваришував із іспанським піаністом Р. Віньєсом, що став першим виконавцем творів композитора. Протягом наступних років, Равель давав концерти як піаніст та диригент, виконував переважно свої твори (в 20-х рр. здійснив концертне турне країнами Європи й Північної Америки), виступав зіз музично-критичними статтями. Під час [[Перша світова війна|1-й світової війни]] 1914-18 пішов добровольцем у чинну армію. Війна спричинила глибокодоглибно драматичні твори Равеля, ув тому числі фортепіанний концерт для лівиці, написаний на прохання австрійського піаніста П. Вітгенштейна, що втратив на фронті правицю; загиблим друзям він присвятив фортепіанну сюїту «Гробниця Куперена» (1917).

Равель дотримувався класичних традицій формотворення, в його мелодіях — переважно традиційні структури, наприклад, тричастинна. Проте Равель часто маскує грані музичної форми модуляціями, що приховують початок мотиву.

Музика Равеля є новаторськоєноваторською, хоча він і не слідував сучасним тенденціям до атональності, одним із піонерів якої був [[Арнольд Шенберг|Шенберг]]. [[Гармонія (музика)|Гармонічній мові]] Равеля властиве використання натуральних [[лад (музика)|ладів]], зокрема [[міксолідійський лад|міксолідійського]] замість звичайного [[мажор]]у та натурального [[мінор (музика)|мінору]] замість гармонійного. У результаті, Равель уникає [[ввідний тон|ввідних тонів]]. Часто зустрічаються також і [[дорійський лад|дорійський]] та [[фригійський лад]]и.<ref>Orenstein, 1991, p. 131</ref>. Разом із тим, Равель використовує складні гармонії та модуляції. Його твори рясніють нонакордами та ундецимакордами, терпкість його гармоній часто є результатом [[неакордові звуки|довгих форшлагів]] (listen to the ''Valses nobles et sentimentales'').<ref>Orenstein, 1991, p. 132</ref>

Хоча Равеля нерідко розглядають як імпресіоніста, його творчістьдоробок виходить за рамці такового напрямку. Наприклад, фортепіанний концерт соль мажор має джазові елементи в Першій і Третій частинах

<ref>Orenstein, 1991, p. 203</ref>, «Цигани» для скрипки й фортепіано нагадують віртуозний стиль [[Паганіні]] і [[Ліст]]а, ряд коротких п'єс написанінаписано ув манері [[Йозеф Гайдн|Гайдна]] і [[Форе]]<ref>Orenstein, 1991, p. 192</ref>.

Равель часто черпав натхнення ув танцювальних жанрах різних епох. ВУ його творчості представлені такі танці як [[менует]], [[вальс]], [[рігодон]], [[форлана]], [[чардаш]], [[болеро]], [[хабанера]]. В окремиихокремих випадках ці жанри покладені в основу цілої композиції (напр.приміром, «Болеро», Вальс"), в інших&nbsp;— як складник.

Згідно з каталогом Моріса Морна Равель є автором 85 творів. Низка з них має кілька редакцій, версій. Наприклад, деякі фортепіанні твори були оркестровані і стали відомішими в оркестровійцій версії; з іншого боку, балети Равеля нині частіше виконують як самостійні оркестрові п'єси. Нижче подаються найвідоміші твори:

* Концерт для лівої рукилівиці ре мажор (1929–1930).

* Благородні ій сентиментальні вальси (''Valses nobles et sentimentales'', 1911, версія для оркестру 1912)

* Соната для скрипки іта віолончелі

* Соната для скрипки іта фортепіано

* Природні історії (''Histoires naturelles'' цикл для голосу іта фортепіано на слова Жюля Ренара, 1906)

* Пісні Мадагаскару (''Chansons Madécasses'' для голосу, флейти, віолончелі іта фортепіано, слова Evariste Parny, 1926)

'''Для мішаного хору''' композитор, його твори вражають розмаїттям стилів та красою образів

ВідомийЗнаний у всьому світісвіт композиторі. Його творимузика вражаютьвражає розмаїттям стилів і красою образів