Гой: відмінності між версіями

[[Зображення:Page from Yiddish-Hebrew-Latin-German dictionary by Elijah Levita.jpg|thumb|250px| Сторінка із чотирьохмовного словника XVІXVI століття зі списком народів. Гебрейському слову «гой» (גוי) відповідає латинське Ethnіcus]]

«Гой» в перекладі з івриту означає «народ» (множина «гоїм», «народи»). В [[Тора | Торі]] зустрічаються вживання цього слова для позначення єврейського народу (''гой гадоль'', (''гой гадоль'', {{Lang-he | גוי גדול}} — «великий народ»). Але набагато частіше це слово вказує на інші народи (перше зафіксоване вживання в такому значенні — [[Книга Буття | Бут.]] 10:1). Слово «гой», уживане в цьому контексті, не має зневажливого значення. Розмежування між євреями й неєвреями важливо в юдаїзмі, тому що ортодоксальний релігійний закон установлює строгі правила, що регулюють відносини юдеїв із представниками інших народів. Наприклад, іудаїзм вимагає, щоб євреї-чоловіки одружувалися тільки з етнічними єврейками, що належать до іудейської релігії.

У Середні Віки (епоха [[Діаспора | галута]]) в [[євреї | євреїв]]-[[ашкеназі]] слово «гой» набуло негативного відтінку: воно застосовувалося насамперед щодо християн. Аналогом може послужити вживання в ту ж епоху слів «язичник», «нехрист», «бусурман» тощо. У цю епоху талмудичним юдаїзмом були сформульовані тверді заборони на близькі контакти із гоями або навіть доброзичливе ставлення до них.