Людовик III Анжуйський: відмінності між версіями

'''Людовик III Анжуйский''' ({{ДН|25|9|1403}} — {{ДС|12|11|1434}}) — старший син [[Людовик II Анжуйський|Людовика II]] і [[Іоланда Арагонська|Іоланди Арагонською]]. Після смерті батька ву 1417 успадкував [[Анжу (область)|Анжу]], [[Прованс]] та претензії на корону Неаполя.

У 1420 був визнаний папою [[Мартин V|Мартіном V]] (татапапи були верховними суверенами Неаполя) спадкоємцем бездітної неаполітанської королеви [[Джованна II|Джованни II]] і зібрав ву Римі велику армію для завоювання Неаполя. Перелякана Джованна II поспішно усиновила та визнала спадкоємцем [[Альфонс V (король Арагона)|Альфонса V]], короля Арагона та Сицилії. Людовик III був змушений відступити.

Але незабаром Джованна II, стривожена тим, що Альфонс V вже веде себе в Неаполі як король, скористалася від'їздом Альфонса в Іспанію та скасувала її усиновлення.

Настав зоряний час Анжуйськіх герцогів. ВУ 1423 Джованна II усиновила тепер Людовика III, проголосила його своїм спадкоємцем та герцогом Калабрійським. У такінаступні роки Людовик III і Джованна вели боротьбу з арагонцями, які періодично поверталися арагонцями.

Людовик III помер 1434у року1434, не залишивши дітей. Королева Джованна II, яка пережила його на рік, визнала спадкоємцем [[Рене Добрий|Рене Доброго]] — брата Людовика III.