Піпер Леонід Орестович

Леонід Орестович Піпер (1897 – 1938) Історик Росії

Життєпис та науковий доробок

Народився 16.03.1897 у с. Овсяник Балтського пов. Подільської губ. у дворянській родині. Після отримання середньої освіти вступив до Петроградський інституту інженерних шляхів повідомлень, але не закінчив його і в вересні 1918 пішов добровольцем на фронт. Цього ж року вступив до лав комуністичної партії. По закінченню громадянської війни протягом двох років працював у Новгородській губ. помічником прокурора та головою колегії захисників (1921–1923). У 1923–1924 навчався в Ін-ут червоної професури (Москва). Від 1924 жив в Одесі, де спочатку працював завідуючим навчальної частини та викладачем юридичних курсів Народного комісаріату юстиції. 1925 перейшов до педагогічної роботи у ВНЗ – професор ОІНО (1925–1930), ОІНГ (1925–1930), ОІПО (1930–1931), де викладав історичний матеріалізм та ленінізм (лекції та семінарські заняття), радянське право, соціологію. Одночасно науковий співробітник науково-дослідної кафедри правових проблем при ОІНГ, де займався питаннями загальної теорії права та методології. У грудні 1926 вступив на юридичний ф-ет ОІНГ, а вже в січні 1928, трохи більше ніж за рік, екстерном скінчив повний курс навчання. Після захисту у травні 1928 кваліфікаційної роботи на тему «Спірні питання марксистської теорії права» отримав свідоцтво про спеціальність юриста. На початку 1930-х переїхав до Ленінграду та почав працювати в ЛДУ приділяючи увагу темі історії російської філософської думки. Результатом цих досліджень стала праця «Мировоззрение Герцена», в якій автор висвітив період боротьби суспільних ідей в Росії в епоху розкладу кріпацтва та зародження селянської революції. На цьому історичному фоні ним було представлено світогляд О. Герцена, головним чином у філософських основах та політичних ідеях, базою яких була теорія «російського соціалізму». Не дивлячись на зрозумілу заангажованість тих часів, ця праця і до сих пір зберігає наукову цінність. 1938 заарештовано за звинуваченням у контрреволюційній троцькістській діяльності. У лютому 1938 Трійкою УНКВС він був засуджений до вищої міри покарання, а 14.04 того ж року розстріляний. Посмертно реабілітований 1956.

Праці:

• Мировоззрение Герцена. Историко-философский очерк. – М.-Л., 1935.

Література:

• Наука и научные работники СССР (без Москвы и Ленинграда). – Л., 1928. – С. 309;
• Левченко В. В. Історія в Одеському інституті народної освіти: викладання та дослідження // ЗІФ. – Вип. 12. – Одеса, 2002. – С. 235–236;
• Левченко В. В. Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. – № 17 (37). – Одеса, 2006. – С. 145.