Букатевич Юрій Васильович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м додана Категорія:Кінологія; вилучений шаблон {{без категорій}} з допомогою HotCat |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 5:
В 1937 році щасливе дитинство враз обірвалося. В ніч на 14 листопада постукали в двері працівники НКВД. Забрали батька і матір, конфіскували все до останнього горщика і через місяць розстріляли в Житомирській в’язниці начебто як ворогів народу. Юрія і молодшого брата Леоніда вигнали з службового будинку лісництва, бо на другий день, після арешту, вже приїхав новий лісничий. Ніякого суду не було. Батьків реабілітували посмертно: «За відсутністю составу злочину».
Далі наступило жахливе сирітське життя. Спочатку Юрко жив у бабці на станції Пост Дровяний Олевського району, (батькова мати Степанида Павлівна. Далі на Сумщині у старшої сестри Наталії Василівні, яка вчителювала в с. Свіса Ямпільського району. Там він ходив у вечерню школу і працював токарем на Свіському мехзаводі. Пізніше, навчався в Білопольському педтехнікумі на Сумщині. А далі – війна. Фронт.
Учасник боїв на Курській дузі, боїв за визволення України,
Будучи офіцером Радянської армії, проходив службу в Німеччині, Польщі, Чехословаччині, Угорщині. Часто полюючи з місцевими мисливцями, звертав увагу на те, що їх молодь володіє знаннями як полювати, як користуватися зброєю і, головне – вони досить освідченні в кінології (науці про собаківництво). Вони знають породи мисливських собак, правила полювання з ними, виховання молодняка, його тренування, а також правила розведення в чистоті і вдосконалення чистопородних мисливських собак. І подумалося йому: «А що ж, наші українські хлопці – подоляни, поліщуки, кіяни або полтавчани не варті мати таку кінологічну освіту? Почав шукати архіви, книжки, журнали на цю тему і вияснив, що на Україні книжок з мисливської кінології – нема.
Вирішив підняти цей пласт. Кожну вільну годину проводив на природі, на полюванні з мисливськими собаками (гончаками, лягавими, спанієлями). Перечитав видатних російських письменників, заводчиків мисливських собак, експертів-кінологів Л.П. Сабанєєва, В.І. Казанського, Б.В. Дмитрієва, Н.П. Пахомова і західноєвропейських І.Наймана, А. Ренчо, І.Новотного, Яна Баца та інш.
В 1949 році очолив Хмельницьку обласну секцію мисливського собаківництва і протягом 40 років був її головою на громадських засадах. Двічі обирався членом Всесоюзної і Всеукраїнської кінологічних Рад. Понад 50 років утримував і полював зі зграєю англоруських гончаків. Від своїх собак розповсюдив мисливцям України понад 300 високопородних песенят. Проводив експертизу на міжнародних виставках мисливських собак у 1995 та 1998 роках і в багатьох обласних центрах Росії, України і
Водночас почав працювати і над художньою літературою.
Крім науково-довідкових книжок «Мисливське собаківництво», «Мисливські собаки», «Мисливський тлумачний словник», «Гончаки», «Охотнику об охоте (альманах), з друку виходять його художні книжки: роман «Валькірія», повісті «Чалі коні», «Затьмарено сонце», «Сокіл», «Плакун», «Берегиння», «Довіра», збірка оповідань «На мисливській стежині», збірка поезій «Не можу мовчати» та інш. Він член спілки письменників «Поділля».
| |||