Вікіпедія

Гладкий Микола Дмитрович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Гладки́й Микола Дмитрович''' ( *[[1885]], містечко [[Борзна]], нині місто [[Чернігівська область|Чернігівської області]] — †[[1942]]?, м. [[Красноярськ]], [[Росія]]) — український [[мовознавець]], [[поет]]. Брат [[Гладкий Петро Дмитрович|Петра Гладкого]], чоловік [[Вероніка Гладка|Вероніки Гладкої]]. УчасникОфіцер Генштабу армії [[Перша світова війна|1-ї світової війниУНР]].
 
Жертва сталінського терору.
 
== Біографія ==
 
Навчався в [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Університеті святого Володимира]] у [[Київ|Києві]] (1904—1907; виключений за участь у студентських заворушеннях) та [[Харківський національний університет|Харківському університеті]] (1908—1912). Згодом учителював у [[Житомир|Житомирі]], співробітничав з [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|товариством “Просвіта”]], етнографічною секцією [[Товариство дослідників Волині|Товариства дослідників Волині]], був співзасновником житомирського видавництва «Струмок» ([[1911]]); друкував статті на [[педагогіка|педагогічні]] та [[психологія|психололічні]] теми і поезії у журналі “Світло”, “Маяк” ([[1913]]). Від середини [[1914]] — у російській армії, [[1915]] — у таборі військовополонених у м. [[Зальцведель]] ([[Німеччина]]), де під псевдонімом Микола Струмок публікувався в табірській українській пресі, видав збірку віршів “На війні та в неволі” ([[1917]]). Основна тема поезії Гладкого — протест проти братовбивчої війни, туга за рідним краєм, пейзажна лірика («Згадки», «Мені знов сниться...», «В Карпатах»). Від 2-ї половини [[1917]] жив у Петрограді (нині [[Санкт-Петербург]]), згодом — у [[Житомир|Житомирі]] й [[Києв|Києві]]; працював у Генштабі армії [[УНР]]; 1927—1930 — співробітник Інституту української наукової мови [[ВУАН]], причетний до укладання кількатомного «Російсько-українського словника» (з якого було видано лише половину — томи 1—3, [[Київ]], 1924—1933). Автор та редактор словників і правописних праць з культури мови, [[стилістика|стилістики]], [[Історія української мови|історії української мови]]. Уклав “Практический курс украинского языка” ([[Житомир]], [[1918]]; [[Київ]], [[1924]]) для російських шкіл. Переклав з російської повість [[Марко Вовчок|Марка Вовчка]] «Промітний Чміль» ([[1927]]). [[1930]] заарештований з політичних мотивів, відтоді вимушено проживав у Середній Азії ([[Ташкент]]), [[1937]] повернувся на Південь України, але невдовзі був знов ув’язнений і засланий до [[Сибір|Сибіру]]. Реабілітований [[1989]].
Навчався в [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Університеті святого Володимира]] у [[Київ|Києві]] (1904—1907; виключений за участь у студентських заворушеннях) та [[Харківський національний університет|Харківському університеті]] (1908—1912). Згодом учителював у [[Житомир|Житомирі]], співробітничав з [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|товариством “Просвіта”]], етнографічною секцією [[Товариство дослідників Волині|Товариства дослідників Волині]], був співзасновником житомирського видавництва «Струмок» ([[1911]]); друкував статті на [[педагогіка|педагогічні]] та [[психологія|психололічні]] теми і поезії у журналі “Світло”, “Маяк” ([[1913]]).
 
Від середини [[1914]] — у російській армії, [[1915]] — у таборі військовополонених у м. [[Зальцведель]] ([[Німеччина]]), де під псевдонімом Микола Струмок публікувався в табірській українській пресі, видав збірку віршів “На війні та в неволі” ([[1917]]). Основна тема поезії Гладкого — протест проти братовбивчої війни, туга за рідним краєм, пейзажна лірика («Згадки», «Мені знов сниться...», «В Карпатах»).
 
Від 2-ї половини [[1917]] жив у Петрограді (нині [[Санкт-Петербург]]), згодом — у [[Житомир|Житомирі]] й [[Києв|Києві]]; працював у Генштабі армії [[УНР]].
 
=== Науковець ===
 
1927—1930 — співробітник Інституту української наукової мови [[ВУАН]], причетний до укладання кількатомного «Російсько-українського словника» (з якого було видано лише половину — томи 1—3, [[Київ]], 1924—1933).
 
Автор та редактор словників і правописних праць з культури мови, [[стилістика|стилістики]], [[Історія української мови|історії української мови]].
 
Уклав “Практический курс украинского языка” ([[Житомир]], [[1918]]; [[Київ]], [[1924]]) для російських шкіл.
 
Переклав з російської повість [[Марко Вовчок|Марка Вовчка]] «Промітний Чміль» ([[1927]]).
 
=== Терор ===
 
[[1930]] заарештований з політичних мотивів, відтоді вимушено проживав у Середній Азії ([[Ташкент]]), [[1937]] повернувся на Південь України, але невдовзі був знов ув’язнений і засланий до [[Сибір|Сибіру]].
 
Реабілітований [[1989]].
 
== Праці ==
 
* Українська мова. Історичний нарис української мови // Комунар. 1925. № 11;
* Словничок «Пролетарської правди». К., 1925;
Рядок 26 ⟶ 50:
[[Категорія:Померли 1942]]
[[Категорія:Померли у Красноярську]]
[[Категорія:Вояки Армії УНР]]
[[Категорія:Українські поети]]
[[Категорія:Українські мовознавці]]
[[Категорія:Розстріляне відродження]]
[[Категорія:Дослідники української мови]]
[[Категорія:Випускники Харківського університету]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гладкий_Микола_Дмитрович