Одоакр: відмінності між версіями

{{король

| ім'я = Одоакр

| зображення = [[Файл:Odovacar Ravenna 477.jpg|250px]]

| зображення_підпис = ''Одоакр'' на монеті

| коронація = 476

| ім'я_при_народженні = Одонацер

| хрещення = 444

| дата_народження = 433

| місце_поховання = Рим

| попередник = [[Ромул Август]]

| наступник = [[Теодоріх Великий]]

| дружина = Сванігільда

| другий_шлюб =

| династія = [[Оганіди]]

| батько = [[Едіка]]

'''Одоакр''' ({{lang-la|Odoacer}}, укр. — Одонацер, {{н}} {{ДН|||433}} — {{†}} {{ДС|15|3|493}}) — слов'янський полководець та [[цар Венетський]] на римський службі. Після 476 року — перший правитель [[Італія|Італії]] слов'янського походження. Походив із племені [[ругії]]в.

 

У [[476]] р. Одоакр усунув останнього [[Падіння Західної Римської імперії|західно-римського імператора]] [[Ромул Август|Ромула Августула]] і проголосив себе [[король|королем]].

 

Саме тоді у [[Рим]]і відбувся черговий [[державний переворот]], коли імператор [[Юлій Непот]] був скинутий магістром армії [[Флавій Орест|Флавієм Орестом]], який проголосив імператором свого 15-річного сина [[Ромул Август|Ромула Августа]]. Флавій Орест почав проводити досить жорстку політику, спрямовану на наведення порядку в країні та обмеження впливу на неї варварських племен. Останнім це вкрай не сподобалося, вони висунули Оресту вимогу передати їм 1/3 італійських земель. Відмова Ореста привела до чергової війни варварів із [[Рим]]ом, на чолі яких вони, власне, і поставили князя русгів з [[Норік]]у Отка, ім'я якого в латинській версії трансформувалося як Одоакр. 5 вересня [[476]] року він розбив [[Орест]]а біля Тицини, а його сина Ромула відправив до в'язниці в один із замків Кампанії.

 

Практично уся подальша історія панування Одоакра була пов'язана з Далмацією. Так сталося, що першим його противником в якості імператора став скинутий ще [[475]] року [[Юлій Непот]], який втік до Далмації, заснував там свою державу і почав вимагати повернення йому римського трону. Явно не без допомоги Одоакра в Далмації була організована змова, в результаті якої Овід і Віатор вбили Непота, що дало привід імператору у [[480]] році рушити свої війська на Далмацію і після кількох битв у 481 році приєднати її до своїх володінь.

 

Незабаром після подій в Далмації у Візантії розпочалося повстання проти імператора [[Флавій Зенон|Зенона]], який вперто вважав себе сюзереном Одоакра. Переконливих доказів того, що це також була справа рук Одоакра, який вирішив діяти за вже випробуваною в Далмації схемою, немає, але диму без вогню не буває і не випадково після придушення цього заколоту Зенон вирішив за будь-яку ціну скинути свого римського колегу. З цією метою Зенон вступив у союз з королем остготів [[Теодоріх Великий|Теодоріхом]], який сам прагнув заволодіти Італією, і з [[488]] року розпочалася ціла серія битв (над річкою [[Сонтис]], біля Верони, над річкою [[Адда]]), після чого у [[493]]-го Одоакр вирішив укласти з [[Теодоріх I (король Австразії)|Теодоріхом]] мир, поділити з ним Італію та спільно правити, перебуваючи у [[Равенна|Равенні]].

 

 

{| style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:red; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0"

| width="25%" | Попередник<br/>[[Ромул Август]]

| width="10%" | [[Файл:Labarum.svg|50px]]

| width="10%" | [[Файл:Labarum.svg|50px]]

| width="25%" | Наступник<br/>[[Теодоріх Великий]]

|}

 

[[Категорія:Аріанство]]